Про вивчення англійської мови (ч. 2)

Продовжую ділитися своїми враженнями і здобутками щодо можливості самостійного вивчення англійської мови. Минулого разу розповів про методику Байдукалова, сьогоднішня стаття – про методику Драгункіна. Відразу суть: англійська мова містить велику кількість незмінних слів, які можуть практично механічно поєднуватися для утворення речень. Якщо ж ці слова і змінюються, то лише додаванням закінчення без зміни основи слова. Тому в більшості випадків слід знати лише головну форму слова (наведену у словнику) та іноді чіпляти в кінці одне зі стандартних закінчень. Також автор досить доступно пояснює ті найскладніші моменти, якими люблять лякати слухачів різноманітних курсів: використання артиклів та модальних дієслів (які насправді, на думку Драгункіна, зовсім не дієслова), способи побудови речення у 12-ти часових формах.

Про вивчення англійської мови (ч. 1)

Як я вже зазначав у попередній публікації, останнім часом життя все частіше почало мені натякати, що слід братися за вивчення англійської мови. А оскільки в минулому я вже не раз жалкував, що ігнорував подібні натяки, цього разу вирішив використати літню відпустку для підвищення свого рівня англомовності. Більшість знайдених у мережі самовчителів (від курсів, як ви пам’ятаєте, я вирішив поки що відмовитися) доволі однотипні й побудовані за шкільним принципом «від простого до складного»: спочатку ви вчите слова та їх форми, потім починаєте складати слова у речення тощо.

Куди я зник

Не впевнений стовідсотково, але думаю, що у декого з читачів цього сайту виникло щодо мене запитання, винесене у заголовок. Це й не дивно, адже обіцяв писати нові статті й книжкові огляди ледь не щотижня, в останній публікації запевнив, що незабаром познайомлю з якоюсь надзвичайно цікавою книжкою – і ні гу-гу. Веб-автори з досвідом напевне здогадалися, в чому може бути причина (точніше – дві): або втратив інтерес до розвитку сайту й знайшов собі нове захоплення, або ж почав паралельно розвивати інший сайт. У моєму випадку правильними є обидва здогади.

Почну з кінця – й справді, вже давно виношував ідею зробити сайт про тренування в домашніх умовах (лише з вагою власного тіла чи з використанням мінімальної кількості інвентарю). Бо набридла постійна реклама супертренажерних залів з річним абонементом у декілька десятків тисяч гривень. Та й читання книжок Брукса Кубіка про тренінг динозаврів даремно не минулося. Останнім поштовхом до дії стали книжки Джона Джеймса Робінсона (Xfactor-а) про MFA (сайти, призначені для заробітку за допомогою Гугл Адсенс). Оскільки мене тема тренувань цікавила давно, прочитав (і перевірив на собі) досить багато тематичної літератури, а тут ще й обіцянка заробити на уподобанні гроші – хто б втримався. Не все, звичайно, пройшло так, як собі намріяв (якось напишу і про це), але на сьогодні вже створено каркас російськомовного «Тренировки дома» та англомовного «HomWorkout». Поки що відвідуваність невелика, але ж це лише початок, тому надії не втрачаю…

Александр Засс: жизнь и тренировки (ч. 2)

Фото с сайта izometrika.narod.ru

В конце прошлой публикации я обещал вам пример силовой реальности изометрических тренировок. Так вот, с началом первой мировой войны Засс был зачислен в кавалерийский разведывательный полк. Во время одной из вылазок его любимый конь был ранен в ногу. Не желая оставлять того на верную погибель, Засс дождался темноты и на собственных плечах вынес коня из опасной зоны. Кстати, в своих послевоенных выступлениях он часто повторял этот номер, и в бескрайних просторах интернета вы даже могли встречать фото не очень мускулистого мужчины, стоящего по колена в воде и держащего на плечах лошадь – это и есть Александр Засс.

Но война есть война, и раненный Засс оказывается во вражеском плену. Поскольку ранение ног было достаточно серьезным, сначала немецкий хирург решает их просто ампутировать. Однако увидев прекрасное телосложение своего пациента, отказывается от этой идеи. И Засс оправдывает ожидания: вспомнив свои тренировки, он очень скоро смог встать на ноги. С ростом уверенности в собственных силах приходит идея побега.

Александр Засс: жизнь и тренировки (ч. 1)

Фото с сайта izometrika.narod.ru

Говорить о изометрических упражнениях, не упомянув имени их самого известного популяризатора Александра Засса было бы неправильно. Но почему я называю этого великого атлета лишь популяризатором, а не разработчиком указанного вида силовых тренировок? Ответ, думаю, очевиден: различные модификации того, что со временем начали называть изометрическими упражнениями, были известны задолго до Засса и входили в тренировочные программы многих народов древности (особенно - восточных). Главная же заслуга Засса в том, что он, разработав свою систему изометрических тренировок и убедившись в ее эффективности, личным примером способствовал ее распространению в Европе и Америке. Здесь будет уместна аналогия с Брюсом Ли: и до него в Штатах были мастера (и даже целые школы) боевых искусств. Но лишь Брюс Ли открыл двери своей школы для всех желающих и вынес свое искусство боя на широкий экран. Как и Засс, Брюс Ли тоже разработал свою систему тренировок, но их роль в качестве популяризаторов физической культуры несравненно выше.

Изометрические упражнения

Многие не видят разницы между изометрическими и статическими упражнениями. Некоторые даже считают их просто различными названиями одного и того же вида силовой тренировки. Схожесть и вправду есть – в практически полной неподвижности тела или его тренируемых частей. И смысл названий тоже близок: статическое – неподвижное, изометрическое – сохраняющее размер. Но даже если внешне упражнения и похожи, их суть и правила выполнения кардинально различаются. Посмотрите на представленные ниже фото 1 и фото 2. На первый взгляд – одно и то же упражнение. Однако в первом случае – это легкое статическое упражнение, и стоять в таком положении даже длительное время для большинства не составит значительного труда. А вот на втором фото – тяжелое изометрическое упражнение, длительность которого не должна превышать 7 секунд. Присмотритесь внимательнее: на первом фото мышцы практически расслаблены, на втором – сильно напряжены.

Статические упражнения

Говоря «упражнение», мы обычно подразумеваем «движение». Отжимания, приседания, подтягивания - с физической точки зрения это всего лишь перемещение тела из точки А в точку Б. И чем тяжелее осуществить это перемещение – тем больше нагрузка на мышцы и тем сильнее их стимулирование к росту или увеличению выносливости. А возможна ли тренировка без движения? Казалось бы – нет. Ведь если нет перемещения, то нет и нагрузки, а значит – нет и развития мышц. Но это не так.
Секрет статических упражнений (а именно о них, как понятно из названия статьи, пойдет речь) – в положении тела. Любое движение обеспечивается мышцами, но осуществляется в суставах. И существуют этапы выполнения упражнения, когда суставы «выключаются», и нагрузка на мышцы существенно снижается. Например, верхнее положение в приседаниях и отжиманиях, нижнее – в подтягиваниях.