- Банкрутства розчищають сміття у бізнесі.
- Ні продавці, ні покупці не повинні вічно диктувати свої умови, інакше про здорову конкуренцію можна буде тільки мріяти.
- Проблема суспільного статусу стає актуальною, щойно задовольняються (хоча б частково) інші потреби людини (в їжі і даху над головою, красі, знанні, сексі й бешкетуванні).
- Динамічна енергія суспільства складається з зусиль, яких ми докладаємо заради виконання наших бажань. Загальна кількість цієї енергії дорівнює сумі наших зусиль і прямо пропорційно різниці в авторитеті і багатство між вищими і нижчими верствами суспільства.
- Саме Єва вперше зробила зусилля і отримала міні-спідницю і шубку ще до того, як їм з Адамом довелося поміняти місце проживання.
- Мистецтво управління зводиться до вміння направити у потрібне русло людські бажання.
- Ледь задовольнивши свої основні потреби, людина починає жадати статусу, а статус буває заснований або на авторитеті, або на багатстві.
- «Робити гроші» – заняття не з благородних, але є й гидкіші бажання. Прагнення до влади, наприклад.
- Лише коли зникають стимули, ми усвідомлюємо, якими важливими вони були.
- Зазвичай у боса індустрії немає ні часу, ні бажання ганятися за голосами виборців.
- Бізнесмен може стати політиком, але найчастіше (на відміну від своїх супротивників) – поганим політиком, недосвідченим і легко вразливим.
3 лист. 2013 р.
Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 4).
Триває наше знайомство з «Законами Паркінсона» однойменного автора (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). У сьогоднішніх нотатках йтиме мова про бізнес, мистецтво керування людьми й мову. Але у Паркінсона іноді цікаву цитату можна зустріти у розділі, що абсолютно не стосується певної теми. Так і у моїх записах тематичної єдності немає (хоча виписував їх поступово) – обирайте кожен собі до смаку. Як з сьогоднішньої публікації, так і з попередніх (частина 1, частина 2, частина 3). На сьогодні приготував (разом з автором) таке:
27 жовт. 2013 р.
Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 3).
Продовжую публікацію своїх нотаток з книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Намагаюся вкладатися в рамки 3 000 знаків, тому це вже третя частина (першу можна переглянути тут, а другу - тут). Переклад на українську - власний, тому можливі помилки, за які заздалегідь прошу вибачення. Певна систематизація нотаток за темами не передбачена, тому спочатку просто прогляньте їх усі, а вже потім перечитайте ті, що сподобалися найбільше. Вдалих вам знахідок. Почнімо ж:
- Найвища ефективність характерна для країн, біля кордонів яких завжди чатує небезпека.
- По вертикалі людей ділять на два типу. Люди типу А – аристократи, анархісти та артистичні натури; типу Б – буржуа, бюрократи і благодійники. Рух йде від Б до А нагорі, від А до Б внизу.
- За рівнем досягнутих успіхів і невдач людей можна поділити по горизонталі: Зневірені, Пасивні, Колективно Честолюбні, Честолюбні і (нарешті) Привілейовані.
- Папір неминуче породжує папір.
- Централізація потрібніша, коли готуєш наступ, а якщо чекаєш атаки противника – влада краще розосередити.
- Щоб стабілізувати ситуацію в країні, є два шляхи: або держава заволодіває монополіями, або монополії заволодівають державою.
- Втрати, необхідні для блага суспільства, мають свої межі.
- Раніше мудрість дружини змушувала її публічно визнавати за чоловіком право на остаточне рішення (хоча часто це рішення дружина нашіптувала чоловікові заздалегідь).
- Сучасні дружини майже не володіють цим мистецтвом – зовні підкорятися, але грати при цьому першу скрипку.
- Справжній лідер повинен володіти шістьма основними якостями (уява, знання, вміння, рішучість, нещадність, привабливість), причому ці якості можна або придбати, або розвинути в собі, поєднуючи теорію з практикою.
- Насамперед умілий керівник відзначений печаткою артистичності, у нього є стиль.
- Добре організувати справу – це, зрештою, вправа в естетиці.
- Організація вирує, але в її центрі – зона спокою, де працює найуміліший з усіх.
- Чим раніше ми почнемо осягати науку керування, тим краще.
- Кращий цілитель для молоді – час.
- Справа не стільки в предметах, які належить вивчати – час усвідомити власне невігластво, почати прагнути до нового, розвивати в собі вміння осягати і звичку мислити.
- Освіта має стимулювати людину до подальшого навчання.
20 жовт. 2013 р.
Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 2).
Як і обіцяв минулого тижня, продовжую знайомити вас з найкращими (на мій непрофесійних погляд) цитатами з книжки Сіріла Норткота Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Деякі фрази можуть здаватися не дуже зрозумілими, оскільки «вирвати» їх з тексту було досить складно – але це буде ще одним стимулом для вас самостійно ознайомитися з цим твором. Ще важче у Паркінсона зрозуміти, це наука, а де – сатира. Нехай це буде для вас невеличкою інтелектуальною вправою. Отож:
- Адміністратори звертаються до бізнесконсультантів, коли хочуть, щоб їм порадили провести вже намічену ними реорганізацію або коли сподіваються, що їм відрадять проводити реорганізацію, яка для них невигідна.
- Підприємництву необхідне перехресне запліднення, йому просто не потрібно занадто багато переносників ідей.
- Саме по собі запізнення на три хвилини нічим не загрожує. Нас губить власна неорганізованість. Запізнюєшся – зателефонуй голові, вибачся і прийти через десять хвилин – побіжно переглянувши матеріали і взявши потрібну папку.
- Якщо важливе засідання призначено на 11.45, пунктуалістий Пітер робить цей момент точкою відліку і потім рухається віссю часу назад.
- Позитивна дію надточного розкладу: хочете, щоб люди робили все вчасно, призначайте «некруглий» час – 11:47, 12:54, 16:21
- Приходити вчасно, а готуватися своєчасно – перше, але не єдине практичне правило адміністратора.
- Слово "чесність"особливо часто вживають шахраї.
- Апарат адміністрування повинен діяти, надаючи засоби до існування тим людям, які не здатні займатися чим-небудь іншим.
- Майстерний менеджер здатен миттєво приймати дієві рішення. І він не витрачає жодної секунди на те, що вже вирішено. Безпорадний управлінець робить все навпаки.
13 жовт. 2013 р.
Паркінсон С. Н. Закони Паркінсона
(за книгою Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.)
Якщо з прочитаних книжок кращим посібником життя на сьогодні вважаю (крім Біблії) «Моральні листи до Луцилія» Сенеки, то для виживання в сучасному адміністративно-бюрократичному світі поки що не читав кращої книжки, ніж «Закони Паркінсона». Гумор, сарказм, іронія, псевдонауковий стиль – автор ставить усе на службу одній меті: показати зростаючу абсурдність та неефективність бюрократії у найгірших її проявах. У цей збірник увійшли твори різних років з книжок «Закон Паркінсона», «Свояки і чужинці», «Закон відстрочки», «Закон вакууму», «Закон місіс Паркінсон» (останню особливо рекомендую для розуміння особливостей сімейного життя у сучасному світі). Особливо раджу прочитати цей твір людям, що працюють в державних установах чи великих корпораціях – незважаючи на те, що книжка написана ще у минулому столітті, знайдете для себе багато цікавого й «впізнаваного». Я ж намагався вибрати те, що мені сподобалося найбільше. Як і у випадку з Сенекою, навіть вибіркове цитування займе досить багато місця, тому буду поділяти на кілька частин і викладати поступово. Сьогоднішня порція (у власному перекладі на українську мову):
- Бюрократизоване суспільство поволі деформує сім'ю за своїми законами.
- Підліткам, вчителям і авторам посібників з історії державних установ та політики здається, що світ порівняно розумний.
- Робота заповнює час, відпущений на неї (оце, власне, і є початкове формулювання Закону Паркінсона – прим. Валерія М.).
- Чиновник множить підлеглих, але не суперників. Чиновники працюють один для одного.
- Щорічний приріст бюрократії - близько 5 % незалежно від обсягу роботи і навіть за повної її відсутності.
- Ботанік не повинен полоти бур'яни. Він встановлює швидкість їх росту і з нього досить.
- Ідеальне число членів кабінету – п'ять осіб. Їх легко зібрати, а зібравшись, вони здатні діяти швидко, вміло та тихо. Чотирьом з них можна доручити фінанси, іноземні справи, оборону і правосуддя. П'ятий, що не розуміється ні на чому, стане головою або прем'єром. Коли в кабінеті від 20 членів, п'ять корисних членів зустрічаються окремо і все вирішують самі.
- У високій фінансовій політиці розбирається два типи людей: ті, у кого дуже багато грошей, і ті, у кого їх немає.
6 жовт. 2013 р.
Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 6).
З великим жалем мушу констатувати, що наше заочне навчання у одного з найвеличніших філософів древності добігає кінця. Сьогодні публікую останню частину нотаток з твору Луція Аннея Сенеки “Моральні листи до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Усього вийшло понад 200 цитат, наповнених древньою мудрістю і вічною цінністю. Нагадую, що читати ці нотатки можна у будь-якій послідовності (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). У післямову виніс кілька своїх думок, навіяних цією книжкою (і вам раджу, читаючи її, тримати поблизу записничок, бо гарна думка не лише розвиває розум, але й породжує інші гарні думки). Також там розмістив літературу, на яку посилається сам Сенека та автор передмови до книжки. Можете випередити мене і прочитати вказані там книжки – я буду тільки радий. Та годі розмов, Сенека чекає:
- Як треба діяти, мусимо вчитися у того, хто діє.
- Усе, що тебе записує в господарі, – у тебе, але не твоє.
- Випадок може відібрати будь-що, але при нас залишається корись, яку приносило втрачене; ми ж і її занапащаємо несправедливістю наших нарікань.
- Хто заохочує до наслідування, але відбирає надію на успіх, той відстрашує нас.
- Щодня розраховуймося з життям, аби нічого не бути йому винним.
- Найзалежнішим від майбутнього є той, хто не користається з теперішнього.
- Слава – це сукупність міркувань багатьох людей, а визнання – лише доброчесних.
- Головне, щоб душа належала собі, а вона, тільки б захотіла, знайде затишок навіть серед рою всіляких справ.
- Якщо хочеш позбутися того, що тебе гнітить, то не поможе побувати десь в іншому місці – треба самому бути іншим.
- Хто спиною повернувся до небезпеки, того вона досягає найлегше.
- Вивчати досліджене, досліджувати – ще не вивчене.
- Не тому вагаємося, що важко, – важко тому, що вагаємося.
29 вер. 2013 р.
Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 5).
Підходить до завершення наша незрима розмова з одним із найвеличніших філософів древності Луцієм Аннеєм Сенекою, який зі сторінок свого відомого твору “Моральні листи до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.), напевне звертається не лише до цього юнака, але й висловлює своє бачення нашого земного життя для всіх, хто захоче прислухатися до нього. Я з радістю і величезним задоволенням вже не вперше перечитую цей твір, кожного разу відкриваючи для себе щось нове. Навіть і ці нотатки, що розтяглися вже на п’ять частин (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4), напевне не будуть остаточними. Та все ж ділюся тим, що припало до душі, серця і розуму саме у цей час:
- З усього треба почерпнути стільки, скільки необхідно.
- Постійно хотіти знати більше, ніж треба, – це теж ознака непоміркованості.
- Говори іншим, аби, говорячи, і самому слухати; пиши іншим, аби, пишучи, самому читати.
- Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
- Найщасливішим є той, хто не чекає, щоб йому пощастило, а наймогутнішим – хто своєю могутністю тримає в покорі себе самого.
- Нема такої величі, якій не дано було б часу для падіння.
- У насолодах зароджуються причини болю.
- Не раз кривда готувала місце для кращої долі.
- Чесними бувають наші вчинки, а не те, на що вони скеровані.
- Душу треба наповнювати, а не скриню.
- Хто служить своєму тілу, той не може бути вільним.
- Дбати треба не про те, аби довго прожити, а про те, аби прожити достатньо.
- Життя, як дорогоцінну річ, слід вимірювати не розміром, а вагою.
- Вимірюй життя ділами, а не часом.
22 вер. 2013 р.
Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 4).
Продовжую черпати з бездонної криниці мудрості Луція Аннея Сенеки, висловленої ним у “Моральних листах до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Це вже четверта частина, яка мала б бути останньою, однак мушу поділити її ще на дві, аби не втомлювати вас безперервним цитуванням. Як казав раніше, частини між собою не пов’язані (як і окремі листи у книжці), тому можете читати їх у будь-якій послідовності (частина 1, частина 2, частина 3). Можна навіть не намагатися прочитати усю цю частину цілком, краще розтягнути це задоволення на весь тиждень (за схемою «прочитав кілька висловів – розмислив, приміряв до свого життя – прочитав далі»). Сьогодні Сенека нам радить:
- Хай людина схвалює все те, що схвалює бог.
- Чеснота – завжди спокійна, вільна, безстрашна, у кожну мить готова до дії.
- Ознака глупоти – спроквола, неохоче робити те, що належить робити, і в той же час розриватися на хтозна-скільки частин, тілом тягтися в один бік, душею – в інший.
- Лайку невігласів треба слухати незворушно: хто прямує до чесноти, мусить зневажати саму зневагу.
- Кожну річ оцінюємо, дивлячись на те, для чого вона створена.
- Від почесного ніщо не повинно відстрашити, до ганебного – ніщо не повинно заманити.
- От що вводить нас в оману: ніколи не оцінюємо людину, якою вона є сама по собі, а додаємо ще й те, що прикрашає її зовні (багатство, почесті – лише підставка, щоб здаватися вищим).
- Лихо, коли його передбачиш, б’є не так боляче.
- Мудрець призвичаюється до майбутніх бід, і те, що інші полегшують собі довгим терпінням, те він полегшує довгими роздумами.
- Все, що підносить дух, допомагає також тілу.
- Ніщо так не підбадьорює, не допомагає хворому, як увага.
- Хіба ж ми обдаровані силою для того, аби зносити легке?
- Прикрощам не піддавайся, щастю – не довіряй, на примхливу фортуну дивись пильним оком.
Підписатися на:
Дописи (Atom)

