Айзексон Волтер. Стів Джобс (ч. 2)

(за книжкою: Волтер Айзексон. Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple / Переклад з англ. Н. Гербіш, Л. Крупніцький, О. Кравчук, О. Третяченко-Реннер. – Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2012. – 624 с.)

Відомо, що біля витоків Apple, крім Стіва Джобса, стояла ще одна видатна людина – Стівен Возняк. У формулі вдалого продукту «інженер+дизайнер+маркетолог» (про яку згадувалося у попередній публікації) йому заслужено відводилося почесне перше місце. Чесно кажучи, навіть за тими побіжними згадками про Возняка, які зустрічаються в цій книжці, він мені імпонує більше за головного героя. Навіть Джобс, будучи неймовірно прискіпливим до дизайну і беручи на себе презентаційно-маркетингові обов’язки, визнавав, що Возняк вартий 50-ти посередніх інженерів.

Природну дитячу зацікавленість технікою підтримував батько Возняка: чого лише вартий факт, що уже в другому класі за допомогою батькових малюнків і пояснень малий Воз зрозумів принцип роботи резистора. Аби вдосконалювати свою технічну майстерність, Стівен Возняк вигадав гру-завдання: відтворити якусь комп’ютерну схему, використовуючи менше деталей, але зберігаючи всі її властивості.

Айзексон Волтер. Стів Джобс

(за книжкою: Волтер Айзексон. Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple / Переклад з англ. Н. Гербіш, Л. Крупніцький, О. Кравчук, О. Третяченко-Реннер. – Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2012. – 624 с.)

Про Apple, Macintosh, іМас, iBook, iPhone, iPod та iPad.

Про Pixar, NeXT, iTunes, PowerBook, МасВоок та iCloud.

А також – про Стівена Возняка і Біла Ґейтса, про Disney, Oracle, Intel, IBM, Microsoft, Hewlett-Packard, Sony, Google, Windows, UNIX та Android.

Та ще й українською мовою. Не дивно, що саме сьогоднішня книжка першою потрапила у фокус моєї уяви, щойно було дочитано бізнес-біографію Джека Велча. Спочатку трохи налякав обсяг книжки (понад 600 сторінок), однак побоювання виявилися марними: написано легко і захопливо.

Та годі просторікувати. Стів Джобс понад усе цінував мінімалізм. Тож навіть такий невеличкий вступ він напевне б розкритикував (а робити це він умів, як ніхто). Тому – відразу до вподобаних цитат:

Велч Дж. Джек. Сама суть (завершення)

(за книжкою: Уэлч Дж. Джек. Самая суть / Дж. Уэлч, Д. Бирн. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзит-книга», 2004. – 474 с.)

Сьогодні – завершальна порція цитат з бізнесової автобіографії Джека Велча, яку ми почали розглядати у минулій публікації. Про глобалізацію на трьох рівнях, про переваги і вади Інтернету, про важливість особистої та корпоративної чесності, про взаємини бізнесу і державних структур. Хоча більшість порад автора стосуються великих корпорацій, раджу прочитати цю книжку всім, хто цікавиться роллю особистості в розвитку сучасного світу. Обов’язковою для прочитання вона має бути і тим, хто лише планує почати свій бізнес – аби відразу зробити все правильно, заклавши надійний фундамент. Чого лише варте сформульоване Велчем головне правило бізнесу: ніколи не дозволяйте нікому ставати між вами і клієнтами або постачальниками. Застосування лише цього одного правила дасть змогу відразу вийти на зовсім інший рівень підприємництва. А таких порад у книзі можна знайти десятки. Я виписав лише те, що сподобалося найдужче:

Велч Дж. Джек. Сама суть

(за книжкою: Уэлч Дж. Джек. Самая суть / Дж. Уэлч, Д. Бирн. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзит-книга», 2004. – 474 с.)

Якось у Мікеланджело запитали про його секрет створення геніальних скульптур. Митець відповів, що це дуже просто – берете камінь і відсікаєте усе зайве. Як і всі геніальні речі, цей принцип може бути застосований у різних сферах життя. Зокрема – у бізнесі. «Позбавлятися зайвого» - одне з головних правил Стіва Джобса (незалежно, стосувалося це дизайну продукції Apple чи її асортименту). Це правило допомогло і автору сьогоднішньої книжки перетворити «Дженерал електрик» з неповороткого, обтяженого супутніми виробництвами гіганта американського ринку в потужний і мобільний концерн світового рівня.

Книжка привабила насамперед відвертістю: автор не соромиться розповідати про свої бізнес-невдачі, вважаючи їх такими ж вартими уваги уроками, як і перемоги. Я спочатку хотів було обмежитися лише кількома узагальненими порадами від Джека Велча типу «Краще менші компанії, але мобільніші», «Продаж – операція взаємовигідна», «Формуй колектив і давай йому повноваження». Однак ледь не кожна прочитана сторінка давала все новий і новий матеріал для роздумів і записування. Тому вирішив повернутися до традиційного формату: цитати і (в дужках) мої коментарі до деяких з них. Отож, уроки Джека Велча:

Гарна цитата краща за посередню книжку

Іноді, роблячи виписки з чергової книжки, ловлю себе на думці, що та чи інша цитата могла б стати основою окремої повноцінної статті. Водночас, мандруючи неозорими просторами інтернету, помічаю, що дехто так і робить: бере якусь одну думку і розжовує її до SEO-стандартних 3,5-4,5 тис. символів.

А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш.

Актуальна класика

Почався Великий піст, тож і публікація має бути відповідна. Маю чудову нагоду – щойно закінчив читати твір Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». Крім чудової живої мови, книжка цікава ще й певними паралелями з сьогоденням. Тому вирішив не розривати її на цитати, а зробити невеличкий переказ.

Отож, маємо чотирьох головних дійових осіб:

1) Конотопський сотник (на сучасну адміністративну класифікацію – щось близьке до міського голови). Читати не вміє, рахує лише до тридцяти, писати не навчений (здатен лише поставити свій підпис). Своєю невченістю зовсім не переймається, будучи певен, що «я на те і сотник, щоб…тільки підписувати».