Фелденкрайз М.П. Мистецтво руху. Уроки майстра

(за книжкою: Мойше Фельденкрайз. Искусство движения. Уроки мастера / Пер. с англ. А. Заславской. — М.: Эксмо, 2003. — 352 с.).

Щось не щастить мені останнім часом з вибором книжок. У минулій публікації писав про невдалий досвід з книжкою А.П. Кашкарова «Розмови з сином», після чого вирішив трохи змінити тематику. Оскільки піст закінчився і я повернувся до силових тренувань – звернув свій погляд до папки, в яку збираю книжки щодо різних аспектів тренування. Зокрема, давненько вже в мене в цій папці лежала книжка з інтригуючою назвою «Мистецтво руху. Уроки майстра». Додатковий інтерес збурювала й особистість автора – українець за місцем народження, що першим серед європейців одержав чорний пояс з дзюдо, доктор фізичний наук та пропагандист здорового способу життя.

Але ця книжка… Чесно кажучи – хай би собі й далі лежала непрочитаною. Чергове розчарування. Зважте самі: у книжці на 350 сторінок, де розповідається про різні види вправ – жодного (!) фото чи хоча б найпростішого малюнку (спочатку думав, що це лише в моєму fb2 варіанті, але й на інших сайтах суцільний текст). Іде опис вправи на кілька сторінок, а потім геніальна фраза «І Мойше показав, як правильно». Тож для тих, хто хоче одержати з книжки якусь практичну інформацію – забудьте.

П'ять книжок з тайцзіцюань

Колись ми з вами знайомилися з книжкою Вон К’ю-Кіта «Мистецтво цигун». Однак перше моє читацьке знайомство з цим автором відбулося завдяки іншій його книжці – «Тай-цзи цюань. Повний посібник з теорії та практики». Та сьогодні не про неї. Пропоную вашій увазі виписки з 5-и книжок подібної тематики, однак абсолютно різних за змістом. Дві перших з них за десятибальною шкалою отримують відповідно один і нуль балів (як на мене, їх навіть один раз читати не варто). А от дві останні варті найпильнішої уваги усіх поціновувачів цього древнього мистецтва. Книжку У Тунаня оцінюю в шість балів, Лін Вана – у сім, а твір Андрія Середнякова – у цілих 10 (з приміткою «варто придбати»). Як не дивно, саме останньому автору, незважаючи на слов’янські корені (чи навпаки, саме завдяки їм), вдалося щонайкраще донести зміст і форму Тайцзіцюань.

В. Боцула. Тайцзицюань – шлях до великої досконалості (за книгою: В. Боцула. Тайцзицюань – путь к великому совершенству):

• Крім задач, у житті повинна бути і надзадача.
• Вправа: обертання почергово колін по «вісімці» + Тростина на вітрі.

Ма Хун. Тайцзицюань сім’ї Чень – естетика, здоров’я, бойове мистецтво (за книгою: Ма Хун. Тайцзицюань семьи Чэнь – эстетика, здоровье, боевое искусство):

• Повільне не застійне, швидке – не розкидане.

У Тунань. Тайцзицюань. Науково викладене національне бойове мистецтво (за книгою: У Тунань. Тайцзицюань. Научно изложенное национальное боевое искусство. - Ритм плюс, 2008 г. - 272 с.):

• Корінь – в тому, що відкидаєш себе і виходиш з того, що робить інший.
• Його коріння - в ступнях, викид – в ногах, розпорядник - у попереку, оформлення - в пальцях рук.
• Порожнє і повне повинні чітко розрізнятися, в кожному місці є своя порожнеча і повнота.
• Серце керує ци, ци керує тілом.
• У спокої - гора, у русі - річка.
• Зможеш дихати - зможеш бути спритним.
• Енергія ци прямотою вигодовується - не буде вади, зусилля-цзин вигином накопичується
• Спустошити шию і впертися маківкою.
• З допомогою серця керувати наміром, за допомогою наміру вести тіло, з допомогою тіла вести ци, з допомогою ци рухати тіло.
• Слідкуйте за чеснотою роту.
• Праця Ван Пэйшена «Дев'ять відрізків парчі для зміцнення тіла і вигнання хвороб».
• Щоб добре натренувати кулачне мистецтво – потрібні «чотири зароки й одне сталість». «Чотири зароки» полягають в тому, що людина повинна уникати алкоголю, розпусти, багатства і гніву.