Ольга Соколовська

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Ольга Вікторівна Соколовська,
що народилася двадцять восьмого вересня 1981-го року, писала:

Сину ***** Коли стискаю у руці Долоньку сина теплу, Я твердо знаю, що мені Тепер від долі треба. Безхмарну неба вишину, Тепло веселки, сонця І гілку вишні у цвіту, Щоб стукала в віконце. А ще, щоб чорнобривців цвіт Квітчав мою оселю, І наш великий сірий кіт Щось муркотів веселе... Коли дріма в моїй руці Долонька сина тепла, Я вірю в щастя на землі, Я вірую в безсмертя!	Передноворічне (уривок) ***** І буде на столі кутя й узвар, І буде зірка в небі вечорова. А головне - щоб мир і лад витав Над нами всюди - в світі, і удома. Усе минає, і біда мине, Лишивши на душі лиш тінь тривоги. Життя вперед, лише вперед іде, Учімось хоч цьому добру у нього! Любімо рідних, бережімо їх - Бо то оплот у світі найміцніший. Хай Новий рік, що на поріг стає, До всіх нас буде кращий і щедріший!
День народження ***** Уся родина гомінка, Весела, дружна та завзята Рахує бабині літа, Віншуючи з веселим святом. І сотні добрих, щирих слів Їй кажуть щедро правнучата, Вона ж бо колисала їх, Вона їх щебетом багата. Як тільки вечір на поріг, Тупочуть їхні ноженята. Обсядуть бабу й ну мерщій Їй вголос казочки читати. І повіряють тільки їй Свої нехитрі таємниці. Вона - господи оберіг, Вона - як сонце у світлиці. Всім вишивала сорочки, Купала у любистку й м'яті. Вона родині - хліб і сіль, Порадниця і роду Мати.	Незримий янгол ***** Як в душі лиш зрада зазиміє. Як сльозами серце затремтить, Скаже мама: що болить, дитино? І тепліше стане в світі жить. Витерпить невдячність і зневагу, Виплаче - й без докору простить. Мамі від життя потрібно мало: Щоб над нами сяяла блакить. Не своя печаль їй серце студить, І молитву знає лиш одну - Щоб щастило синові усюди, Щоб стачило доньці талану... І коли вона піде у Вічність, Десь туди між перевесла зір, Неодмінно й щедро все ж залишить Всю любов на оберіг тобі. Ляжуть полем вранішні тумани, Роси засріблять Чумацький Шлях... Наша мама завжди поруч з нами - Янголом незримим у серцях.
А я люблю ***** А я люблю тебе, моя свята земля! До болю і до сліз. До божевілля! Для мене ти - на все життя одна, І я - тобою вирощене гілля. А те, що там вирує інший світ, Для мене марне і не до уваги, Бо вже весна, вже скрес на річці лід, І треба просто мовчки працювати. Все - влада, банки, позики, а ще Всесвітня криза - лиш слова, лиш звуки. Бо для душі реально тільки це: Земля, весна, натруджені вдень руки. Оце подвір'я вимету, вберу. Поправлю квіти, вибілю хатину, Дерева у садочку обійду, Насію чорнобривців біля тину. Картоплю винесу, щоб грілась, з погрібця, Цибульку посаджу, щоб уродила. Щось вишию, щоб з святом привітать На Благовіщення народженого сина. Оце реально! Бачте - це життя Одвічне і на віки нескінченне, Бо завжди треба сіять, жать і знать. Що день оцей жила я недаремно. Лелеки з вирію ось-ось вже прилетять Відвідати гніздо своє велике, Хоч на чужині й тепло зимувать, Та без землі своєї - всюди лихо. Отак і я - хоч бий мене, хоч ріж, До цього краю серцем прикипіла. Тут бродять весни між тонких беріз. Тут кожна грудочка моєму серцю мила. Я так люблю тебе, окрадена земля, За тебе ладна душу я віддати, Життя віддам і силу, і талан, І скільки й віку - буду сонцем засівати!	*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень