28 вер. 2011 р.

Ольга Соколовська

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Ольга Вікторівна Соколовська,
що народилася двадцять восьмого вересня 1981-го року, писала
:


Сину
*****
Коли стискаю у руці
Долоньку сина теплу,
Я твердо знаю, що мені
Тепер від долі треба.
Безхмарну неба вишину,
Тепло веселки, сонця
І гілку вишні у цвіту,
Щоб стукала в віконце.
А ще, щоб чорнобривців цвіт
Квітчав мою оселю,
І наш великий сірий кіт
Щось муркотів веселе...
Коли дріма в моїй руці
Долонька сина тепла,
Я вірю в щастя на землі,
Я вірую в безсмертя!

Передноворічне (уривок)
*****
І буде на столі кутя й узвар,
І буде зірка в небі вечорова.
А головне - щоб мир і лад витав
Над нами всюди - в світі, і удома.
Усе минає, і біда мине,
Лишивши на душі лиш тінь тривоги.
Життя вперед, лише вперед іде,
Учімось хоч цьому добру у нього!
Любімо рідних, бережімо їх -
Бо то оплот у світі найміцніший.
Хай Новий рік, що на поріг стає,
До всіх нас буде кращий і щедріший!

День народження
*****
Уся родина гомінка,
Весела, дружна та завзята
Рахує бабині літа,
Віншуючи з веселим святом.
І сотні добрих, щирих слів
Їй кажуть щедро правнучата,
Вона ж бо колисала їх,
Вона їх щебетом багата.
Як тільки вечір на поріг,
Тупочуть їхні ноженята.
Обсядуть бабу й ну мерщій
Їй вголос казочки читати.
І повіряють тільки їй
Свої нехитрі таємниці.
Вона - господи оберіг,
Вона - як сонце у світлиці.
Всім вишивала сорочки,
Купала у любистку й м'яті.
Вона родині - хліб і сіль,
Порадниця і роду Мати.

Незримий янгол
*****
Як в душі лиш зрада зазиміє.
Як сльозами серце затремтить,
Скаже мама: що болить, дитино?
І тепліше стане в світі жить.

Витерпить невдячність і зневагу,
Виплаче - й без докору простить.
Мамі від життя потрібно мало:
Щоб над нами сяяла блакить.

Не своя печаль їй серце студить,
І молитву знає лиш одну -
Щоб щастило синові усюди,
Щоб стачило доньці талану...

І коли вона піде у Вічність,
Десь туди між перевесла зір,
Неодмінно й щедро все ж залишить
Всю любов на оберіг тобі.

Ляжуть полем вранішні тумани,
Роси засріблять Чумацький Шлях...
Наша мама завжди поруч з нами -
Янголом незримим у серцях.

А я люблю
*****
А я люблю тебе, моя свята земля!
До болю і до сліз. До божевілля!
Для мене ти - на все життя одна,
І я - тобою вирощене гілля.

А те, що там вирує інший світ,
Для мене марне і не до уваги,
Бо вже весна, вже скрес на річці лід,
І треба просто мовчки працювати.

Все - влада, банки, позики, а ще
Всесвітня криза - лиш слова, лиш звуки.
Бо для душі реально тільки це:
Земля, весна, натруджені вдень руки.

Оце подвір'я вимету, вберу.
Поправлю квіти, вибілю хатину,
Дерева у садочку обійду,
Насію чорнобривців біля тину.

Картоплю винесу, щоб грілась, з погрібця,
Цибульку посаджу, щоб уродила.
Щось вишию, щоб з святом привітать
На Благовіщення народженого сина.

Оце реально! Бачте - це життя
Одвічне і на віки нескінченне,
Бо завжди треба сіять, жать і знать.
Що день оцей жила я недаремно.

Лелеки з вирію ось-ось вже прилетять
Відвідати гніздо своє велике,
Хоч на чужині й тепло зимувать,
Та без землі своєї - всюди лихо.

Отак і я - хоч бий мене, хоч ріж,
До цього краю серцем прикипіла.
Тут бродять весни між тонких беріз.
Тут кожна грудочка моєму серцю мила.

Я так люблю тебе, окрадена земля,
За тебе ладна душу я віддати,
Життя віддам і силу, і талан,
І скільки й віку - буду сонцем засівати!

*****

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Немає коментарів:

Дописати коментар