Трохи з запізненням, однак пропоную продовжити (див.
частина 1,
частина 2) читати вибрані твори з літературної спадщини Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.).
Минулого разу, як ви пам’ятаєте, ми закінчили перемогою 27-річного Ціцерона у справі Росція Амерійця. Однак ця перемога, що зачіпала інтереси тогочасної владної верхівки, не минулася Ціцеронові даремно – задля власної безпеки він мусив на два роки виїхати у Грецію (але не без користі, адже там він мав нагоду слухати відомого грецького філософа Посідонія). Після повернення він продовжує свою боротьбу за справедливість, чим здобуває повагу у своїх колах і прихильність простих людей. Через вісім років він стає сенатором і береться за справу, яка закріпить за ним славу найвеличнішого оратора свого часу – справу обвинувачення Верреса, претора і намісника Сицилії.
Цікаво, що слухання мало проходити у два етапи, однак доказів, які навів Ціцерон вже на першому слуханні, з лишком вистачило для винесення обвинувачувального присуду. Якби їх було недостатньо – Ціцерон був готовий до другого слухання, підготувавши промову, яка у письмовому вигляді займала 5 книг. Сьогодні пропоную виписки з п’ятої книги, що стосувалася зловживань Верреса як воєначальника. А «наробив» він достатньо.
Як вам
такий спосіб заробітку: Веррес обвинувачує рабів певного господаря у порушенні правил (зокрема, володінні зброєю, що тоді їм заборонялося, чи підбурюванні до заколоту), а потім пропонує господарю викупити винуватців. Іноді – навіть після проголошення обвинувачувального вироку. Якщо ж ви починаєте опиратися цій брехні - до в'язниці запроторюють вас самих, і вже рідні збирають кошти для вашого звільнення.
