Ямвліх. Життя Піфагора

(За книгою: Ямвлих Халкидский. Жизнь Пифагора)

Ми знаємо Піфагора переважно як великого вченого, однак його досягнення не обмежувалися лише цим. Він – засновник цілої філософської школи зі своїми правилами, критеріями відбору учнів і способами навчання. Чого лише варта вимога до учнів дотримуватися п’ятирічного мовчання, аби витримати вступне випробування. Сам Піфагор не залишив письмових згадок про свою школу. Дещо записували учні, дещо – його сучасники. Кращим упорядкуванням існуючого матеріалу вважають сьогоднішню книжку. Пропоную вашій увазі мої нотатки з неї у власному перекладі на українську:

• Піфагорійці визнавали очищення тіла переважно за допомогою посту і дієти, без приймаються всередину ліків і хірургічних втручань (допускалися мазі).
• Боротьба з обжерливістю: зголоднівши, заставляти стіл вишуканими стравами, а потім віддавати всі рабам.
• З приводу того, що невідомо, критичних сентенцій краще не висловлювати.
• Силу можна отримувати і від репутації.
• Дотримуйся спокою душі і стриманості рухів.
• Цінуй час і заради цього утримуйся від вина і м'ясоїдіння, а насамперед уникай переїдання.
• Чесноти Піфагор зробив бажаними і гідними прагнення.
• Будь-яким способом слід уникати і відсікати вогнем, залізом і всіма іншими засобами: від тіла – хворобу, від душі – невігластво, від шлунку – надмірність, від міста – смуту, від будинку – різнодумство, від всього у цілому – надмірність.
• Юнацький вік піддається випробуванню з боку природи, бо саме в пору юнацтва найвищої міри сягають пристрасті.
• Потрібно намагатися, щоб діти любили нас не з природної спорідненості, причина якого – не вони, а за власним волевиявленням.
• Найкращим слід вважати того, хто без стороннього ради може передбачати, що йому корисно, другим – того, хто на прикладі того, що сталося з іншим, зрозумів, що корисно йому самому, а найгіршим – того, хто, чинячи погано, сподівається на краще.