Зустріч з тайфуном (фантастичні оповідання)

(за книжкою: Зустріч з тайфуном - К.: Веселка, 1968. - 56 с.)

Доки я готую чергову рокарту за книжкою Тоні Бюзена «Супермислення», пропоную продовжити розпочате нещодавно знайомство з науковою фантастикою. Ви можете закинути мені – чого це я читаю переважно стару літературу, де сучасники. Відповідаю – колись пробував (чесне слово!), однак від фантастики у більшості сучасних творів залишилася лише назва (не кажучи вже про «науковість»). Люблю читати те, що не соромно буде почитати вголос дітям. А більшість сучасної фантастики чомусь перенасичена насильством і еротизмом. Тому й повертаюся до старовини – глибшої, зрозумілішою і, як це не дивно буде звучати – фантастичнішої. От і нещодавно натрапив на кілька фантастичних збірок видавництва «Веселка». Що можу сказати – чудові переклади, гарна підбірка творів, розповіді, що примушують замислитися. Саме те, що я полюбляю (сподіваюся, і більшість з вас також). Крім виписок, подаватиму ще й коротенько суть фантастичної ідеї – аби у вас виникло дужче бажання перечитати ці твори самостійно. Рушаймо!

Г. Альтов. Ослик і «аксіома»

Зізнаюся, на дані збірки натрапив, шукаючи твори саме цього автора. Чому? Тому що Генріх Альтов – це літературний псевдонім відомого винахідника, автора ТРВЗ («Теорії розв’язання винахідницьких задач», рос. «ТРИЗ») Генріха Альтшуллера. З професійної необхідності знайомився з його теорією – цікаво і дієво, вирішив почитати його літературні здобутки. І не помилився – винахідник і фантаст чудово поєдналися в одній особі.
Ідея твору. Техніка, що нас оточує, переживає «моральне старіння» швидше, ніж фізичне: чорно-білі телевізори слугували нашим батькам 25 років, кольорові – 5, їм на зміну прийшло «стерео». З часом цей процес все прискорюється (автор передбачає, що незабаром будемо міняти техніку навіть не щотижня, а щодня). Але це не лише побутова проблема. Автор наводить «класичну проблему повернення», пов’язану з космічними подорожами: оскільки час на космічному кораблі рухатиметься повільніше, ніж на Землі, трапиться так, що земні науковці зроблять відкриття, що могли б значно полегшити життя космонавтів (наприклад, розробити нові матеріали і прилади для космічного корабля). Ще гірше – космонавти привезуть данні, які вже будуть у їх набагато розвиненіших у науковому плані нащадків. Як пропонує вирішити цю проблему автор – читайте у книжці, я ж пропоную вам кілька виписок:

• Я перерахував потужність усіх машин на людські сили, на прислуговуючих нам умовних рабів. Кіловат заміняє десяток дужих рабів, взагалі ж проста арифметика (можете самостійно порахувати, скільки таких умовних рабів працює на вас, щоб було освітлення, працював комп’ютер і холодильник тощо – прим. моя)


• Є питання, що мають єхидну властивість поставати задовго до того часу, коли на них можна відповісти.
• У цьому світі взагалі усе закономірно.
• Треба думати на повну потужність.
• Вся історія людства — це процес розширення кордонів нашого світу. Навчились будувати кораблі — завоювали океан. Винайшли літаки — завоювали повітря. Створили ракети — почалось завоювання сонячної системи…
• Світ може існувати лише в розвитку. Якщо він замкнеться в якихось кордонах, постане загроза виродження.
• Гарна іграшка мусить бути прообразом машин, які з’являться через сотні років.
• Машина майже завжди з’являється спочатку у вигляді іграшки: іграшкові літаки, наприклад, злетіли раніше, ніж справжні.
• Гарна іграшка завжди проста. Тому вона довго живе.
• «Ніхто не розуміє справжнього значення того часу, в якому він живе». Артур Конан-Дойль
• Ми змалку звикаємо до життя у мінливому світі.
• Час одинаків у науці минув. Одначе обирати далекі проблеми, шукати їхнього розв’язання доводиться одинцем.
• Вдень зручніше спостерігати, експериментувати, обчислювати. Вночі – шукати загальні закономірності, доходити висновків.
• Найважче зберегти віру в необхідність своєї роботи.

PS. Продовження - незабаром.