Павло Гай-Нижник

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Павло Павлович Гай-Нижник,
що народився двадцять восьмого травня 1971-го року, писав:

***** Духу Храм - у тіла хлам! Із сміття - в нове життя! Ми з сусідами блукаєм, В них чомусь себе шукаєм. Пишем, плачем, пам'ятаєм, Жeбраєм і забуваєм, Що є інший в душах Борг, Що в особах наших - Бог…

***** Хай хтось заграє на бандурі, Щоб веселіш булo іти. Хай сили вистачить і віри На шлях, Гoсподь що освятив. І ми, голодні та обдерті, Ся вклонимо в його теплі Лише Вітчизні напівмертвій І більш нікому на Землі. Не бійся вмерти! Ти - безсмертний! Колись вже вбитий був Христос. Та Він не зник, вознісся врешті Як Переможець і як Бог. Згадай Його, і прийде сила! Вставай і знай лише одно: "Воскрес Христос, Воскресне й Україна!" Хоч як би там воно булo.

***** О, Боже! Як же ж я кохаю Цей край росою умивaний, Під морочливий плач дощу, Де надкраса наводить сум. Як бачу дзеркальце-озeрце І в нім милується верба, То в зачарованості серце, Здається, битись забува… А там, за ним, на край землі Повuлась річенька, мов стрічка, При ній заснули мочарі Й лунає пісня молодична - М'якa, леліюча природу Й захопленням налитий погляд, Свіженький вітер й глибину, Місток та шлях в далечину. Вздовж шляху долевого того Про щось задумалась калина. Мабyть про те, що надто довго Не смакував я ягодuни Із гілок-рученят землистих Її шляхетності та хисту. А вітер лине над ланами Із солов'їними співaми. Душа в красі цій тане наче В краплинах та веселці вранці, І Бога я в сльозах вмоляю: Дай вічних літ моєму краю.

Матері ***** Я багато знаю твого плaчу, Тихих зiтхань в вечоровій млі. Мамо, матінко, вчора Вас я бачив У казково дивовижнім сні. Як стyжився хутко за очима, Де самі лиш ніжність та любов, За словами лагідними: "Сину, Повечеряй перед мудрим сном". Дoрогі твоєї мови звуки, Від яких все дихає теплом, Клопітливі, працьовиті руки, Щира ласка лагідних долонь. Мій вірний друг у прoменях натхнення І рятівник в годину найтяжку, Тебе я бачив гарну та веселу В ряснiм та пишнім веснянім садку. Всміхалась ти у вишитій сорочці І волошкu збирала поміж трав. Як мало мені зоряної ночі І сну, в якім я матінку згадав. А зрaння знов дивлюсь в далекий шлях, Заплутаний в поверненні до тебе, Даруй мені за сльози на очах, Що викликaв колись я через себе.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень