Микола Костомаров

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Іванович Костомаров
(Ієремія Галка, Иван Богучаров, Николай Н., Равви),
що народився шістнадцятого травня 1817-го року, писав:

Пісня моя ***** Од Сосни до Сяна вона протягнулася, До хмари карпатської вона доторкнулася, Чорноморською водою вмивається, Лугами, як квітками, квітчається, Дніпром стародавнім підперезана, Річками, як стрічками, поубирана, Городами-намистами пообвішана. Гуляй, моя пісня, високо, високо, Щоб хмарами сизий орел летючи, Тебе не нагнав. Гуляй, моя пісня, широко, широко, Щоб по степу вітер, траву котючи, Тебе не піймав. Лебедем білим пливи по ріках, Чайкою, пісне, кигич по луках, Припотнем в лузі заворкочи, Дрібною пташкою защебечи, Покотиполем в степу прокотися, По небу громом святим пронесися, Глибоко в землю змією зарийся, По лісах, по горах, По степах, по ріках. Городах, слободах Травою, Водою, Луною далекою геть одізвися К ім'янитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, У серцях Тугою-кручиною, пісне, заньмися!

***** Спить Вкраїна та руїни Нові щодень лічить, Гина слава… та й ту славу Усяке калічить. Не вернеться дідівщина… Нехай не вертається — За що ж з теї старовини Святої знущаються? Гріх великий… Чи вже ж дарма Славнії гетьмани Умирали в лютих муках, Закуті в кайдани?.. Чи вже ж дарма в нас мушкети, Гармати гриміли? Нащо ж всюди, де не глянеш, Виросли могили? Ще ж пісні не повмирали… Чи то ж на забаву В їх співають святу славу, Козацькую славу? Спи ж у льоху, в привітиці, Велика руїно. Спи, небого сердешная, Мати Україно! Поки зорють останнюю Могилу у полі. Поки й пісня забудеться Про вольную волю… Тяжко… Глянеш — люд як люде, Ніби все радіє, А придивишся… жаль, туга Усю землю криє.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень