Петро Карманський

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Сильвестрович Карманський,
що народився двадцять дев'ятого травня 1878-го року, писав:

Мати ***** Роби й роби. Затерпла спина. І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Прийде осіння нічка… Настала ніч, усякий ліг, Заснула вся родина, А мати, знай, валиться з ніг: Не спить чогось дитина… Роби й роби. Затерпла спина, І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Прийде свята неділя… Прийшов святий недільний день Усякий спочиває, Вона ж на клаптику стерень Худібки доглядає. Роби й роби. Затерпла спина, І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Пожди, зима настане… Прийшла зима. На темнім ложі Простує всякий члени, Лишень вона одна не може Спочить від веретена. Роби й роби. Затерпла спина, І вже не чую рук. О Боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Як ляжеш в темнім гробі… Почила мати. Тихо згас Огонь, що грів всю хату. А діти плачуть: хто про нас, Сиріток, буде дбати?

***** Поклін тобі, закований мій краю, Тверда колиско велетнів-рабів! Дивлюсь на тебе й серцем завмираю, Із груди рветься розпучливий спів. А кожда скиба, кождий корчик лугу, Здається, стогне від таємних мук І навіває безграничну тугу За жертвами насильних вражих рук. І з жалощів згинаються коліна, І хочеться припасти до могил, І так ридать, щоби ціла країна Почула в собі бунт укритих сил. Щоби той люд не вмер для всякої надії Й відчув пекельний біль відвічних ран, Щоб викував з оков гармати крицевії І показав, що він не раб, а великан!

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень