Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 7).

Наближається до завершення наше знайомство з книжкою Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Продовжуємо разом з автором досліджувати тему сучасної сім’ї, правил виховання дітей та боротьби з емоційної перенапругою. Як завжди (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6), автор з використанням псевдонаукового стилю і жартів робить цілком серйозні висновки, придатні до використання у повсякденному житті. Пропоную переконатися у цьому самостійно:

• Машина – це не просто засіб пересування, це спосіб життя.
• Загальне звихнення на швидкості призводить до повного застою.
• Нашому організму доводиться пристосовуватися до автомобілехворобливої нерухомості.
• Уся реклама - це просто прагнення до неможливого.
• Машина – це вбрання, яке жінки носять поверх ондатрової чи норкової шубки.
• Майже всі досягнення в області дизайну зводяться нанівець низькою якістю виконуваних робіт.
• Роки і роки поспіль (півжиття!) батьки змушені пристосовувати всі свої розмови до рівня маленької дитини або школяра. У їх власному розумовому розвитку настає повний застій. Першою жертвою зазвичай стає мати, але не слід думати, що батько зовсім не зазнає збитку: адже якщо дружина мимоволі опускається до рівня дитячих розмов, то йому доводиться опускатися до її рівня. Так до середини життя вони можуть зовсім розучитися думати.
• Розмова з вузьколобими і недалекими людьми притуплює розум.
• Навчаючи тих, хто нижче нашого рівня розвитку, розплачуємося тим, що самі перестаємо розвиватися.
• Люди перестають розвиватися, щойно починають розмножуватися.
• Жоден розум не усвідомлює власної обмеженості, і жодна нудна людина не може собі уявити, яку нудьгу вона може наганяти на інших.
• Усі події, що навалюються на вас, поділіть на події зовнішнього порядку (від вашої волі незалежні) і внутрішні (цілком справа ваших власних рук).
• Другий закон емоційної термодинаміки: енергія завжди передається від тіла з вищою емоційної температурою до тіла з нижчою.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 6).

Сьогоднішній наш випуск буде присвячено спостереженням Сіріла Паркінсона щодо сімейного життя, які він у своїй відомій книжці «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.) назвав «законами місіс Паркінсон». Здавалося б, автор - фахівець зовсім у іншій сфері, однак іноді так точно викристалізовує проблеми життя подружжя, що починаєш сумніватися, чи не помилився він професією. Цей розділ книжки (і нотатки, відповідно), мають лагідно-антифеміністичний характер, але з чітким обґрунтуванням, характерним для всіх тверджень автора (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4, частина 5). Пропоную переконатися у цьому самому:

• Сімейне життя тільки виграє, коли йому присвячуєш лише частину часу, а не весь час. Це вірно як стосовно всього сімейного життя, так і стосовно життя щоденного.
• Прямий зв'язок моралі і торгівлі – це не теорія, а факт.
• Хлопець не може любити дівчину по-справжньому, доки бачить її недоліки.
• Якщо дружина задає собі питання: "Вдалий це шлюб? Він буде щасливим?", жоден шлюб не буде щасливим. Їй би треба запитати себе: "Що мені зробити, щоб цей шлюб був щасливим?" Він повинен бути щасливим, і єдине питання - "Що робити?".
• Треба поставити себе на місце того, до кого ми звертаємося, і підібрати слова, найпридатніші для досягнення задуманої мети.
• Наші «непричесані» думки, висловлені вголос, виявляться егоїстичними, нешанобливими, непристойними чи образливими.
• Часом удавальник насправді стає таким, яким хотів здаватися.
• У спільному житті найголовніше – ввічливість. Якщо любиш людину, то з нею стаєш ще більше, але аж ніяк не менш ввічливим. Доброта вище люб'язності – але доброті не слід нехтувати люб'язністю.
• Те, як люди кажуть, іноді набагато важливіше того, що вони в цей час думають.
• Краще сказати те, що дасть змогу досягти поставленої мети, ніж вихлюпнути хвилинні емоційні почуття.

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 5).

От ми й дісталися до середини книжки Сіріла Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Сподіваюся, цього тижня у вас був час «приміряти» думки цього автора (частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) до свого життя і зробити певні висновки. Я, на жаль, у своїй повсякденній роботі бачу, що авторські роздуми про адміністративно-бюрократичну систему все ще залишаються актуальними. А Паркінсон кілька разів у книжці зазначав, що більшість виведених ним спостережень можуть з часом застаріти, оскільки люди дізнаються про них і будуть чинити інакше. Ні, пане Сіріле, можете бути спокійні, ця система наскільки інерційна, що вашими творами захоплюватиметься ще не одне покоління. Та годі розмов, час переходити до сьогоднішньої порції нотаток:

• Молодих людей потрібно відучувати від жестикуляції як прояву розумової ліні.
• Ми кривляємося і жестикулюємо не тому, що мова не надала нам достатньо можливостей, але тому, що нам не вдалося засвоїти все, що вона дає. Засіб подолати це – читати більше думати глибше, менше говорити і більше слухати.
• Заворушення, спровоковані телекамерою, – сумний коментар до нашого способу життя.
• Підкоряючись закону натовпу, ми повертаємося в кам'яний вік, відкидаючи все, що було досягнуто людством.
• Перший принцип вченості, запропонований Сократом і розроблений Аристотелем, – визнання студентом недостатності своїх знань.
• Наші переконання повинні закріплюватися логічно, фактами, які ми готові доводити.
• Вченим властиво безліч недоліків, але вони зберігають своє основне кредо: "Гасло, проголошений тисячу разів десятьма тисячами, не є істиннішим, ніж протилежне переконання, висловлене пошепки однією людиною".

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 4).

Триває наше знайомство з «Законами Паркінсона» однойменного автора (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). У сьогоднішніх нотатках йтиме мова про бізнес, мистецтво керування людьми й мову. Але у Паркінсона іноді цікаву цитату можна зустріти у розділі, що абсолютно не стосується певної теми. Так і у моїх записах тематичної єдності немає (хоча виписував їх поступово) – обирайте кожен собі до смаку. Як з сьогоднішньої публікації, так і з попередніх (частина 1, частина 2, частина 3). На сьогодні приготував (разом з автором) таке:

• Банкрутства розчищають сміття у бізнесі.
• Ні продавці, ні покупці не повинні вічно диктувати свої умови, інакше про здорову конкуренцію можна буде тільки мріяти.
• Проблема суспільного статусу стає актуальною, щойно задовольняються (хоча б частково) інші потреби людини (в їжі і даху над головою, красі, знанні, сексі й бешкетуванні).
• Динамічна енергія суспільства складається з зусиль, яких ми докладаємо заради виконання наших бажань. Загальна кількість цієї енергії дорівнює сумі наших зусиль і прямо пропорційно різниці в авторитеті і багатство між вищими і нижчими верствами суспільства.
• Саме Єва вперше зробила зусилля і отримала міні-спідницю і шубку ще до того, як їм з Адамом довелося поміняти місце проживання.
• Мистецтво управління зводиться до вміння направити у потрібне русло людські бажання.
• Ледь задовольнивши свої основні потреби, людина починає жадати статусу, а статус буває заснований або на авторитеті, або на багатстві.
• «Робити гроші» – заняття не з благородних, але є й гидкіші бажання. Прагнення до влади, наприклад.
• Лише коли зникають стимули, ми усвідомлюємо, якими важливими вони були.
• Зазвичай у боса індустрії немає ні часу, ні бажання ганятися за голосами виборців.
• Бізнесмен може стати політиком, але найчастіше (на відміну від своїх супротивників) – поганим політиком, недосвідченим і легко вразливим.