Петро Карманський

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Сильвестрович Карманський,
що народився двадцять дев'ятого травня 1878-го року, писав:

Мати ***** Роби й роби. Затерпла спина. І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Прийде осіння нічка… Настала ніч, усякий ліг, Заснула вся родина, А мати, знай, валиться з ніг: Не спить чогось дитина… Роби й роби. Затерпла спина, І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Прийде свята неділя… Прийшов святий недільний день Усякий спочиває, Вона ж на клаптику стерень Худібки доглядає. Роби й роби. Затерпла спина, І вже не чую рук. О боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Пожди, зима настане… Прийшла зима. На темнім ложі Простує всякий члени, Лишень вона одна не може Спочить від веретена. Роби й роби. Затерпла спина, І вже не чую рук. О Боже мій! Чи я спочину Від тих незмірних мук? Як ляжеш в темнім гробі… Почила мати. Тихо згас Огонь, що грів всю хату. А діти плачуть: хто про нас, Сиріток, буде дбати?

***** Поклін тобі, закований мій краю, Тверда колиско велетнів-рабів! Дивлюсь на тебе й серцем завмираю, Із груди рветься розпучливий спів. А кожда скиба, кождий корчик лугу, Здається, стогне від таємних мук І навіває безграничну тугу За жертвами насильних вражих рук. І з жалощів згинаються коліна, І хочеться припасти до могил, І так ридать, щоби ціла країна Почула в собі бунт укритих сил. Щоби той люд не вмер для всякої надії Й відчув пекельний біль відвічних ран, Щоб викував з оков гармати крицевії І показав, що він не раб, а великан!

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Павло Гай-Нижник

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Павло Павлович Гай-Нижник,
що народився двадцять восьмого травня 1971-го року, писав:

***** Духу Храм - у тіла хлам! Із сміття - в нове життя! Ми з сусідами блукаєм, В них чомусь себе шукаєм. Пишем, плачем, пам'ятаєм, Жeбраєм і забуваєм, Що є інший в душах Борг, Що в особах наших - Бог…

***** Хай хтось заграє на бандурі, Щоб веселіш булo іти. Хай сили вистачить і віри На шлях, Гoсподь що освятив. І ми, голодні та обдерті, Ся вклонимо в його теплі Лише Вітчизні напівмертвій І більш нікому на Землі. Не бійся вмерти! Ти - безсмертний! Колись вже вбитий був Христос. Та Він не зник, вознісся врешті Як Переможець і як Бог. Згадай Його, і прийде сила! Вставай і знай лише одно: "Воскрес Христос, Воскресне й Україна!" Хоч як би там воно булo.

***** О, Боже! Як же ж я кохаю Цей край росою умивaний, Під морочливий плач дощу, Де надкраса наводить сум. Як бачу дзеркальце-озeрце І в нім милується верба, То в зачарованості серце, Здається, битись забува… А там, за ним, на край землі Повuлась річенька, мов стрічка, При ній заснули мочарі Й лунає пісня молодична - М'якa, леліюча природу Й захопленням налитий погляд, Свіженький вітер й глибину, Місток та шлях в далечину. Вздовж шляху долевого того Про щось задумалась калина. Мабyть про те, що надто довго Не смакував я ягодuни Із гілок-рученят землистих Її шляхетності та хисту. А вітер лине над ланами Із солов'їними співaми. Душа в красі цій тане наче В краплинах та веселці вранці, І Бога я в сльозах вмоляю: Дай вічних літ моєму краю.

Матері ***** Я багато знаю твого плaчу, Тихих зiтхань в вечоровій млі. Мамо, матінко, вчора Вас я бачив У казково дивовижнім сні. Як стyжився хутко за очима, Де самі лиш ніжність та любов, За словами лагідними: "Сину, Повечеряй перед мудрим сном". Дoрогі твоєї мови звуки, Від яких все дихає теплом, Клопітливі, працьовиті руки, Щира ласка лагідних долонь. Мій вірний друг у прoменях натхнення І рятівник в годину найтяжку, Тебе я бачив гарну та веселу В ряснiм та пишнім веснянім садку. Всміхалась ти у вишитій сорочці І волошкu збирала поміж трав. Як мало мені зоряної ночі І сну, в якім я матінку згадав. А зрaння знов дивлюсь в далекий шлях, Заплутаний в поверненні до тебе, Даруй мені за сльози на очах, Що викликaв колись я через себе.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Володимир Капустін

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Володимир Семенович Капустін,
що народився двадцять восьмого травня 1939-го року, писав:

Як матір свою ***** В державі - нас націй одна Не зла - тільки добра родина. Всім рідна, як мати вона, - Моя і твоя Україна! То так всі, як матір свою На світі одну, неповторну, Любіть і свою, і мою - Велику Вкраїну Соборну!

Земля моя ***** Пройшла уранці свіжа злива... Щебечуть радісно пташки... Мов дівчина, сміється нива, Підвівши вії-колоски. До сонця тягнуться волошки В сльозинах чистої роси. В очах веселих смутку трошки, То квіти плачуть від краси. Веселка вербам над водою У коси самоцвіт впліта... Не налюбуюся тобою, Моя ти земле золота! Дитинством пахне материнка, Подвір'ям рідним - деревій. Бо кожна квітка і травинка, - Це ти, коханий краю мій.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Богдана Бойко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Богдана Вадимівна Бойко,
що народилася двадцять шостого травня 1977-го року, писала:

***** Живе жар-птиця на веселці, А в голуб’ятні – голуби. До рідних місць у кожнім серці Живе любов. Свій дім – люби.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Валентин Негода

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Валентин Іванович Негода,
що народився двадцять першого травня 1939-го року, писав:

Побратимам - українцям ***** Не ізгої ми, без дому і без роду, У нас земля і небо наше є, Ми - українці! Кожен з нас - з народу, Поля і ріки - все тепер твоє. Де б ти не був, в яких краях далеких, Та край коханий ти не забувай! Поглянь: он навесні лелеки Летять додому - у свій рідний край! Над Україною зоріє чисте небо, В лісах дуби могутньо піднялись, Горнусь душею, матінко, до тебе, Ти ж на плече моє надійно обіпрись. Брати - слов'яни! Сонце волі сяє, Щасливий шлях віншує нам зоря, Як сина рідного, земля нас зустрічає, І літеплом серця нам зігріва… Десь ллється кров, і герць мов на толоці, Десь гнеться дух, як в буревій лоза… Усе зроби, щоб в материнськім оці Кровава не ятрилася сльоза … Брати мої! Ми вільні українці! Цей світ для нас, все в ньому ожива… Горнімося душею до Вкраїни! Ріднішої для нас ніде нема.

Не дай себе, народе, обдурити (уривок) ***** Народе мій! Великий український, Як буде в тебе воленька свята, То буде й коровай, і мед по вінця, Не зразу - та на вічнії літа. Під дубом пророста й не гине жолудь... Леліємо Тарасів заповіт - Учитися хорошому чужому Й своїм прекрасним радувати світ... Народе мій! Не вічні й зимні ночі, В світанок вір! Під снігом вже бринить Козацьке джерело... Нехай хлюпоче! - З глибоких надр пробилось крізь граніт. Безсмертний рід, великий український! Могутній - із козацького коша... І хоч дірки від куль є в нашій стінці, Не прагне помсти праведна душа.

***** Живи і квітни, рідна Україно, Земля священна пращурів моїх, Моя любов прадавня і єдина, Ми - всі у тебе, ти - одна для всіх...

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Ребро

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Петро Павлович Ребро,
що народився дев'ятнадцятого травня 1932-го року, писав:

Сон Я бачив дивний сон… І. Франко Привиділось, а може, і приснилось: Як тільки зацвірінькали пташки І сонечко на обрії з'явилось, Усі вкраїнці сіли за книжки. Але читали не про Казанову. Всі громадяни - молоді й старі - Вивчати узялись державну мову, Якою розмовляли матері. Таке ж у Львові, Харкові, в Одесі. Тут губернатор, бомж, банкір, нардеп. Гризе граніт науки й той професор, Який з медаллю закінчив лікнеп. Лунає єрихонською трубою, Як тільки учень стане на поріг: - Затям, якщо ти молишся чужою, Твою молитву не приймає Біг! Хто грамотний, того аж дрож проймає, Коли на дошці прочита рядки: "Тому, хто мови рідної не знає, Не наливати навіть на святки!" Усі тут - праві, і середні, й ліві (Яких лише немає кольорів!). Коли хтось огризнувся "Да пошлі ви!", Гарант його лінійкою огрів. Розмови не про бакси, не про статки, А тільки чути в тім чи в тім куті: - А как по-украински "недостатки"? - А слово "жулик" как перевести"? Звичайно, дехто трудиться з-під палки Хоч потім і радіє, мов дитя. А в декого надія на шпаргалки, Які нас виручають все життя. Та все ж воскресла мова солов'їна, І звістка понад світом попливла: - Ура, заговорила Україна, Яка німою вчора ще була! ...Про сновидіння розказав я куму Мовляв, держава оживе тепер! А він почухав лисину, подумав І каже: - Це погано, щоб я вмер! - Це добре! - я доводжу полум'яно. - Чудово, що згадали про Закон! А кум своєї гне: - Ні, це поганої Тому погано, що всього лиш сон!

Стовп ганьби (відкритий лист літераторам, які захоплюються нецензурною лексикою) ***** Велеречиві хлопці і дівчата, Ви розтлумачте нам, ради Христа, З якого дива, на якого ката Свої ви оскверняєте вуста? Я так скажу прозаїку й поету (Чи напишу, хоча це все одно): Хіба вам Бог для того дав кебету, Щоб ви перо вмочали у лайно? Отямтеся, колеги й колежанки Вже читачі шоковані цілком: Ви що, упали з печі чи з лежанки? Чи із-за рогу хтось огрів мішком? Сьогодні скажуть навіть ваші діти, Якщо не зомбував їх окупант: Талант не сміє, вибачте, смердіти, Якщо, звичайно, справжній він талант. Вас тягне до америк та італій? Чи доларом нечистий спокуша? Не забувайте: окрім геніталій, Є у людини кожної душа. Я знаю, вам мій докір не до шмиги, Але згадайте ви про малюків, Адже батьки вже не купують книги, Щоб чада не навчались матюків. Хіба про це наспівувала неня, Коли ви ще лежали в сповитку Хіба не гріх вам тратити натхнення, Описуючи сцену прегидку? Яку ви славу куєте Вкраїні? Адже ми нині вільні, не раби. Хіба вам не відомо, що віднині На Хортиці відкрито стовп ганьби? Це стовп для тих, хто служить лиш халтурі, Хто любить зазирати під трико, Хто забуває, що в літературі Були до нас Шевченко і Франко.

Продавець і вчитель ***** Продавець ветерана гука, Що в руках асигнацію мне: -Йди, наллю тобі кухоль пивка, Ти ж колись вчив у школі мене! Ветеран не наваживсь зайти, Тільки в відповідь сумно зітхнув: -Якщо ви мені кажете "ти", Значить, кепським я вчителем був!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Колцуняк

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Колцуняк,
що народився шістнадцятого травня 1856-го року, писав:

Садіть деревину ***** Садіть, діти, деревину При хатинці рідній, Садіть в полі і в городі, Місце де пригідне. Садіть її над потоком, На межі, на грядці Та при битім чорнім шляху, При непевній кладці. Садіть яблуні і груші, Сливи і малини, Садіть всяку деревину - Праця ся не згине. Деревина рости буде, Овоч красний вродить, Перебуде тучі й бурі, Труд ваш нагородить. Як весною із вирію Пташки позлітають - На дереві гнізда зів'ють, Мило заспівають. Подорожній в холод сяде При шляху при битім. Спімне того, хто трудився, Словом добрим тихим. Колись і вам любо буде На те подивитись, Як сад буйний, ваша праця. Овоч ме родити. Скажіть тепер: котра праця Більше помагає? Тому садіть деревину,- Най Бог помагає!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Костомаров

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Микола Іванович Костомаров
(Ієремія Галка, Иван Богучаров, Николай Н., Равви),
що народився шістнадцятого травня 1817-го року, писав:

Пісня моя ***** Од Сосни до Сяна вона протягнулася, До хмари карпатської вона доторкнулася, Чорноморською водою вмивається, Лугами, як квітками, квітчається, Дніпром стародавнім підперезана, Річками, як стрічками, поубирана, Городами-намистами пообвішана. Гуляй, моя пісня, високо, високо, Щоб хмарами сизий орел летючи, Тебе не нагнав. Гуляй, моя пісня, широко, широко, Щоб по степу вітер, траву котючи, Тебе не піймав. Лебедем білим пливи по ріках, Чайкою, пісне, кигич по луках, Припотнем в лузі заворкочи, Дрібною пташкою защебечи, Покотиполем в степу прокотися, По небу громом святим пронесися, Глибоко в землю змією зарийся, По лісах, по горах, По степах, по ріках. Городах, слободах Травою, Водою, Луною далекою геть одізвися К ім'янитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, У серцях Тугою-кручиною, пісне, заньмися!

***** Спить Вкраїна та руїни Нові щодень лічить, Гина слава… та й ту славу Усяке калічить. Не вернеться дідівщина… Нехай не вертається — За що ж з теї старовини Святої знущаються? Гріх великий… Чи вже ж дарма Славнії гетьмани Умирали в лютих муках, Закуті в кайдани?.. Чи вже ж дарма в нас мушкети, Гармати гриміли? Нащо ж всюди, де не глянеш, Виросли могили? Ще ж пісні не повмирали… Чи то ж на забаву В їх співають святу славу, Козацькую славу? Спи ж у льоху, в привітиці, Велика руїно. Спи, небого сердешная, Мати Україно! Поки зорють останнюю Могилу у полі. Поки й пісня забудеться Про вольную волю… Тяжко… Глянеш — люд як люде, Ніби все радіє, А придивишся… жаль, туга Усю землю криє.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Теодосій Осьмачка

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Теодосій (Тодось) Степанович Осьмачка,
що народився п'ятнадцятого травня 1895-го року, писав:

Україна ***** Шляхи мої неміряні, гори мої неважені, звірі мої не наджені, води мої не ношені, риба у їх не ціджена, птахи мої не злякані, діти мої не лічені, щастя моє не злежане… Оце така я в тебе матінка, в руці Господній Україна синєнебая!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Володимир Підпалий

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Володимир Олексійович Підпалий,
що народився тринадцятого травня 1936-го року, писав:

Вечірнє ***** Вдвох сьогодні посидимо ввечері, мамо... Залиш, будь ласка, ложки і відра... Я тобі погортаю томів сторінками, прочитаю - бо вчений - цитати хитрі... Я тобі розкажу, що пишуть в газетах, чим країна живе, чим живе загряниця... Захоплюсь - і забуду сховати в рукав сигарету, і ти скажеш своє: - і куди це годиться... Із прискринка дістанеш листи від татка, жовті, наче печаль твоя удовина... Гірко він посміхнеться до нас із картки, запитає тебе, чи доглянула сина... Ну, хіба за цигарку ти винна, мамо, - хай мене покарає, аби вернувся... Ой чекала. Не спала. Виглядала роками. Вибігала до шляху в надії і тузі... Хай без рук і без ніг. Аби - батько дитині. Аби в хаті запахла сорочка пітна... Попливли від сліз твої очі сині: - Йдуть до всіх. Лише нашого все не видно... Бач, куди повернулася наша розмова, а хотілося, мамо, інтимно й тихо, що в твоєї онуки голос шовковий, твої очі великі, над лобиком вихор... Що приїдем до тебе на ціле літо, зі столиці втечем у твої тривоги - будуть квіти в саду. І на сволоках - квіти. Навіть сни будуть в квітах твоїх, їй-богу... Буде внучка тобі тупотіти ногами, домагатись від тебе казок химерних... Вдвох сьогодні посидимо ввечері, мамо, як сиділи б удвох, коли б ти не померла…

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Малкович

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Антонович Малкович,
що народився десятого травня 1961-го року, писав:

Напучування сільського вчителя ***** Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї», а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви «є», що зрізаний з неба разом із ниточкою. Бо кажуть, дитино, що мова наша — солов'їна. Правильно кажуть. Але затям собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам'ятати навіть найменший соловейко. Тому не можна покладатися тільки на солов'їв, дитино.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Сидір Воробкевич

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Сидір Іванович Воробкевич (Данило Млак),
що народився п'ятого травня 1836-го року, писав:

Рідна мова ***** Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тілько камінь має. Як ту мову мож забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила? Як ту мову мож забути? Та ж звуками тими Ми до Бога мольби слали Ще дітьми малими; У тій мові ми співали, В ній казки казали, У тій мові нам минувшість Нашу відкривали. Мово рідна, слово рідне, Хто ся вас стидає, Хто горнеться до чужого, Того Бог карає; Свої його цураються В хату не пускають, А чужії, як заразу, Чуму, обминають. От тому плекайте, діти, Рідну руську мову, Вчіться складно говорити Своїм рідним словом! Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Але камінь має!

***** "Ненадобно хахлам письма, їх письма нам вадять - І язик їм вирубати!" - цареві вни радять. І так сталось на Вкраїні, письмо їй забрали, - Живе слово також вкрадуть, як 'го ще не вкрали.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Марія Деленко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Марія Андріївна Деленко,
що народилася п'ятого травня 1959-го року, писала:

Над моєю Україною ***** Над моєю Україною - синє небо, наче очі матусині. Над моєю Україною - хмарки кучеряві, наче казки бабусині. Над моєю Україною — сонячна ласка у сонячній повені. Над моєю Україною - коромислом веселки, янголятами розмальовані. Над моєю Україною - соловейкових трелів трепетні звуки. Над моєю Україною - Бог в тихій задумі простягнув свої руки...

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень