Іван Франко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Іван Якович Франко,
що народився двадцять сьомого серпня 1856-го року, писав:

Моя любов ***** Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В її кождіській пісні стиха. Її пізнавши,чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, чи ж би міг Я божую її подобу Згубити з серця, мимо всіх Терпінь і горя аж до гробу? І чи ж перечить ся любов Тій другій а святій любові До всіх, що ллють свій піт і кров, До всіх, котрих гнетуть окови? Ні, хто не любитть всіх братів, Як сонце боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вмів Тебе, коханая Вкраїно!	Антошкові П. (Азъ покой) ***** Діалект чи самостійна мова? Найпустіше в світі се питання. Міліонам треба сього слова, І гріхом усяке тут хитання. Міліонам треба світла, волі, Треба вміти, як їх добиваться, Поки стогнуть кволі, мерзнуть голі — Нам в Параски ласки дожидаться? Як твій брат із голоду вмирає, А його ти накормити вступиш, То чи ждеш, аж срібну ложку купиш, Чи береш букову, що він має? Як твоя у річці тоне мати І кричить: "Рятуй мене, Антошку!" — Будеш ти на гарний човен ждати Чи їй кинеш першу-ліпшу дошку? Зви се діалектом, зви жаргоном Тую дошку, ту букову ложку, А вона лунає відгомоном В міліонах серць живих, Антошку! Хай та мова вбога в славнім роді, Хай московська, польська, чеська краща — Поки служить Матері в пригоді, То вона культурі не пропаща. Хоч в сусіда там пиха багацька У порфирі сяє та атласі — На чуже багатство ми не ласі, Ласа лиш твоя душа жебрацька. Бідні ми, як коні на припоні, Збагатись нас труд на рідній ниві: В діалекті чи хоч би в жаргоні Будемо багаті і щасливі. Діалект, а ми його надишем Міццю духу і огнем любови І нестертий слід його запишем Самостійно між культурні мови.
***** Всюди нівечиться правда, Всюди панує брехня, В ваших лиш сердцях, о браття, Най не постане вона! Там ви для правди святої Сильний збудуйте опліт, Там ви огонь невгасимий Чесної думки паліть! Твердша від сталі твердої, Сто раз тривкіша, ніж мур, — Щирих, м'яких серць твердиня Супроти громів і бур. Там з поколінь в покоління Правда простоїть ціла, Поки не зломиться лютий Вал лицемірства і зла. І, мов те древо зимою, Зверху безлисте, мертве, В бурі, морози пускає Вічно коріння нове, — І, мов нора та підземна Триска ключем з-під скали, — Трисне з-під зла й пересудів Правда жива на земли!	Строфи (уривки) ***** Бережи маєток про чорну годину, Та віддай маєток за вірну дружину; А себе найбільше бережи без впину; Та віддай майно, і жінку, й себе за Вкраїну. ***** Книги — морська глибина: Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. ***** Ти сто людей побив у бою І тим пишаєшся, герою? Ось сей лиш власну пристрасть поборов, І над тобою він горою.
Святвечірня казка 1884 р. ***** Отсе рідня моя! Отсе моя держава, Мої терпіння всі, моя будучність, слава: Дністер, Дніпро і Дон, Бескиди і Кавказ, Отсе. сини мої, мій чудний рай - для вас! Любіть, любіть його! Судьби сповниться доля, І швидко власть чужа пропаде з сього поля! Не стане тих, що днесь на вас наругу здодять, І щезне сила їх, мов мгли нічні проходять.	*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень