Пантелеймон Куліш

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Пантелеймон Олександрович (Панько Олелькович) Куліш,
що народився сьомого серпня 1819-го року, писав:

До Шевченка (уривок) ***** Ти десять літ з душею розлучався, Співав, мов соловей в кошечих лапах, Живий твій розум скристалізувався, Твій дух поник на каторжних етапах… Заголосили по тобі харіти, І Україну сонну розбудили, Устала мати: "Діти мої, діти! Тепер навіки ми посиротіли. Ой лелечко, мій дріб'язок убогий! Москва 'б вас буде потирати руки; Поставить очі проти вас, як роги; Чого не знав дід, знатимуть унуки". "Ні! – обізвешся з-над Дніпра, кобзарю, – Світ не побачить Батия нового. Переп'ят встане не тебе, Москалю, Моє святе, моє пророче слово. О слово рідне! ти стоїш на чаті Предковічних пам'яток святині, В ясній, блискучий херувимській шаті, Як меч огненний, в нашій Україні. Грішив я тяжко, яко син народу І вихованець олухів письменних, Що, в нам укравши, вкинули у воду Ключ розуміння, задумів спасенних. Та що скував я меч сей обоюдний, Тим од гніва Премудрості спасуся, Воскресну чистий у Великдень судний І о спасенні людській звеселюся".

LAGO MAGGIORE ***** Хожу берегами, Та й не нахожуся; Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся, Сади-виногради В воду поринають; Поуз берег ясні смуги, Як срібло, сіяють. Шукаю-питаю Зеленої рути, Щоб тебе, мій рідний краю, Навіки забути. В тобі, рідний краю, Люди туманіють; По степах твоїх розлогих Будяки красніють. Тобі, рідний краю, Не дав Господь долі. Розкинулась твоя доля Могилами в полі. Зійду на могилу, Гляну на Вкраїну… Помандрую в чужі землі, Та там і загину.

До рідного народу (уривок) ***** Єдиний скарб у тебе - рідна мова, Заклятий для суспільного хижацтва Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень