Сьогодні ми завершуємо
знайомство з невеликою за обсягом, однак досить вагомою за змістом книжкою Ганса Сельє «Стрес без дистресу» (М.: Прогресс, 1982.– 122 с.).
Акцентую вашу увагу на одній з цитат: «Стрес – це аромат і смак життя». Як на мене, абсолютно правильне твердження, тому завжди дивувався марності намагань тих, хто хоче прожити життя без стресів. Стреси будуть завжди, головне – наше ставлення до них, аби вони не переходили в категорію дистресів, де справді можуть накоїти чимало лиха. Як цього не допустити – й аналізує цей відомий вчених у своєму сьогоднішньому творі. Я ж пропоную вашій увазі найцікавіші його думки:
- Відсутність мотивації – найбільша душевна трагедія, що руйнує всі життєві підвалини.
- Потрібно перекинути міст теплоти і довіри через прірву, що розділила покоління.
- Праця є біологічною необхідністю.
- Мозок приходить в розлад, якщо ми не використовуємо його постійно для гідних занять.
- Неспецифічна дія стресу завжди ускладнюється специфічним дією стресора, а також вродженою чи набутою схильністю.
- Фази загального адаптаційного синдрому: 1) здивування або тривога; 2) опір; 3) виснаження.
- Питання не в тому, потрібно чи не потрібно працювати, а в тому, яка праця найбільше вам підходить.
- Фатальний ворог усіх утопій – нудьга.
- Треба вміти мріяти, перш ніж намагатися здійснити свої мрії.
- Жодне суспільство не буває цілком справедливим.
- Старіння – підсумок всіх стресів, яких зазнав організм протягом життя.
- Тільки невдача і відсутність мети псують задоволення від роботи.
