Показ дописів із міткою Сингаївський. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Сингаївський. Показати всі дописи

12 лист. 2011 р.

Микола Сингаївський

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Микола Федорович Сингаївський,
що народився дванадцятого листопада 1936-го року, писав:


Мова
*****
Ми з правіку народжені бути,
І в собі відкривати світи.
Та примножувать серцем здобуте,
Та святині свої берегти.

Промовляти – одвічне жадання,
Наче бачити чисту блакить…
Кожен голос – то наше дихання,
Кожним звуком нам серце болить.

Наче злагоди, прагнем обнови
Од своїх первобутніх основ.
Через пісню вертаєм до мови,
А від мови – до пісні знов.

Щоб душею відчути боління
Незагойних чорнобильських ран…
Тож якої землі ми коріння?
І якого народу наш храм?

Залишаем у спадок нащадкам
Колискової зоряний цвіт.
І відроджуєм наче спочатку
Слова отчого заповіт.

А від нього – і мова родинна –
Розповита, розкута життям.
А від мови – сильніша людина,
Що себе називає ім'ям.

То в задумі притихла, мов пуща,
То розбурхана, наче гроза,
Мова – суща і невмируща,
Мова – материна сльоза.

Пісня в росах
*****
Темно-сиза ожина
Гляне гронами з гаю.
Тут моя Батьківщина,
Сонце отчого краю.

Ген привітна домівка,
Що мене колисала,
Та ромашка-журливка,
Що на луг виглядала.

Що мені в нагороду
Аж до осені квітла,
Віщувала погоду,
Як провісниця літа.

Тепла в росах стежина –
Та, що з ночі пізнаю.
Тут моя Батьківщина,
Пісня рідного краю.

Ніжна матері мова –
Та, що в серці до скону.
І щоденна обнова –
Сяйво нашого дому.

Спориші на подвір'ї
Та джерельна криниця…
У такому довір'ї
Отчий край мені сниться.

Я таким його бачу
Із огрому земного.
Свою пісню і вдачу
Взяв я змалку у нього.

Вiд серця поклонюсь
*****
Знову чую, мов спiває мати,
долiтає голос до зорi.
I мене виходять зустрiчати
край дороги нашi явори.

Сонце з небокраю
встало рано-рано.
Знову розмовляю
з вами, рiдна мамо.

Ви спiвали дiтям колисковi,
нiжне серце сповнили добром.
Ви життя давали колосковi,
щоб налився соком i зерном.

Вашi материнськi заповiти,
як найпершi на землi стежки.
Виростають роботящi дiти
i дарують пiсню нам жiнки.

Заквiтують, як весна, бажання,
я в тiй пiснi словом озовусь.
Матерям з найглибшим побажанням
я вiд серця щиро поклонюсь.

Сонце з небокраю
встало рано-рано.

*****

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень