Сьогодні пропоную вашій увазі нотатки аж з двох книжок. Не тому, що книжки маленькі чи малоцінні – навпаки, їх треба сприймати цілісно, і жодне цитування не передасть загальної думки автора (до речі, це одна з відмінних ознак гарної книжки – її не можна розділити на цитати, як більшість сучасних «філософських» бестселерів).
1. Серафим (Роуз). Душа після смерті: сучасні «посмертні» досліди в світлі вчення Православної церкви (за книгою: Серафим (Роуз). Душа после смерти: Современные «посмертные» опыты в свете учения Православной Церкви).
Вже
відомий нам автор ділиться своїм (а точніше – отцівсько-православним) поглядом на масу літератури, присвяченої дуже популярній зараз темі посмертних подорожей. Взявши за основу твори Ігнітія Брянчанінова та Григорія Двоєслова, а також багатьох інших Отців церкви, він переконливо доводить, що більшість посмертних відчуттів і бачень насправді є навіюваннями бісівських сил і жодного відношення до справжнього потойбічного світу не мають (тому й саме слово «посмертні» взято автором у лапки). Книжку настійливо раджу усіх поціновувачам книжок Моуді та Кублер-Росс як певний «витверезник» розуму. Я ж наводжу лише окремі виписки:
- Потойбічний світ реальніше і ближче, ніж ми зазвичай думаємо.
- Бог присутній і в природному ході речей.
- Самому розуму властива по єству мрійливість, і він зручно створює образи, які бажає (Григорій Синаіт).
- Найсуттєвіша християнська риса – недовіра до власних «добрих» думок і почуттів.
- Доля особистості у вічності багато в чому залежить від того, як вона ставиться до власної смерті і готується до неї.
- Нас безперервно обсідають бісівські спокусники і обвинувачі, але наші духовні очі закриті, і ми бачимо тільки результати їх діяльності – гріхи, у які ми впадаємо і пристрасті, які розростаються в нас.
- Сучасне людство дуже зманіжене й егоїстичне і не бажає чути про такі суворі речі, як суд і відповідальність за гріхи.
