Показ дописів із міткою Ганзенко. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Ганзенко. Показати всі дописи

26 груд. 2011 р.

Олексій Ганзенко

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Олексій Ганзенко,
що народився двадцять шостого грудня 1958-го року, писав:


Ненька
*****
Буває так, що прийдеш ти провідати
Стареньку матір, а вона нездужає.
Й відра води з криниці їй не витягти,
І господарство впорати не здужає.

Ти допоможеш, ти ж бо син, ти мусиш:
Поправиш ринву, зілля пообкошуєш…
В обідній час шкуринкою закусиш.
Борщу не буде — що ж, не порозкошуєш!

Зайдеш у хлів, пудові взувши чоботи,
І на город — цибуля в бур’яні уся,
Ще й сам навариш матері посьорбати.
Не дорікнеш, мовляв: щось розпанілася!

А є ж у нас Вітчизна — ненька горлиця!
Бува і їй недужиться та квилиться.
Як заболить, чи не до нас пригорнеться,
Не до дітей утомлено прихилиться?

А ми до неї, мов з-за пліч нагайкою:
Де хліб, де сіль? Розсілася, розбестилась!
А ми до неї з докором і лайкою…
Не лаймо матір, бо вона ж нас пестила

Терпким зелом, черешнями і грушами,
Діжею-сонцем, що за обрій моститься.
Не лаймо матір, не холоньмо душами.
Не лаймо неньку, бо таке не проститься!

*****

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень