Олексій Ганзенко

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олексій Ганзенко,
що народився двадцять шостого грудня 1958-го року, писав:

Ненька ***** Буває так, що прийдеш ти провідати Стареньку матір, а вона нездужає. Й відра води з криниці їй не витягти, І господарство впорати не здужає. Ти допоможеш, ти ж бо син, ти мусиш: Поправиш ринву, зілля пообкошуєш… В обідній час шкуринкою закусиш. Борщу не буде — що ж, не порозкошуєш! Зайдеш у хлів, пудові взувши чоботи, І на город — цибуля в бур’яні уся, Ще й сам навариш матері посьорбати. Не дорікнеш, мовляв: щось розпанілася! А є ж у нас Вітчизна — ненька горлиця! Бува і їй недужиться та квилиться. Як заболить, чи не до нас пригорнеться, Не до дітей утомлено прихилиться? А ми до неї, мов з-за пліч нагайкою: Де хліб, де сіль? Розсілася, розбестилась! А ми до неї з докором і лайкою… Не лаймо матір, бо вона ж нас пестила Терпким зелом, черешнями і грушами, Діжею-сонцем, що за обрій моститься. Не лаймо матір, не холоньмо душами. Не лаймо неньку, бо таке не проститься!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Тетяна Череп

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Тетяна Череп-Пероганич,
що народилася вісімнадцятого листопада 1974-го року, писала:

Батьківська хата ***** Як тепло у батьківській хаті Регочуть дрова у печі, Надворі ж морози кудлаті Потріскують вдень і вночі. Смакуєш сидиш пирогами, Забувши про все і про всіх. А січень- то в шибку вітрами, То снігом впаде на поріг. Сусіди заходять... Розмови Цікаві, кінця їм нема. Я щиро їх слухаю мову, Ділюсь одкровенним сама. В душі моїй так ніби свято, Нема ні турбот, ні тривог. Хвала тобі, батьківська хато, Нехай береже тебе Бог.

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олександр Недовіс

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олександр Іванович Недовіс,
що народився дванадцятого листопада 1962-го року, писав:

Продається хата ***** Ще тихенько місяць сипле зорі в м'яти, Ще на чорнобривцях перлами роса, Та мов ніж у серце: "Продається хата". Й не розчув відлуння: "Хата чи душа?" І завмер на місці, й нічого сказати. Як же можна все так перекреслить вмить? Тут когось на світ цей народила мати, Тільки чом же серце в "когось" не болить? Зойкнула тужливо хвірточка старенька, Обізвавсь колодязь скрипом журавля. І верба плакуча, мов літами ненька, Над густим барвінком смуток розганя. І спливла тривога давня в сьогодення, І пекучим болем душу пройняла: "Хто в весняну землю завтра вкине зерня, Як нема для кого, як нема села?" "Продається хата"... Все, здається, просто... Просто, якщо "хата", гірше, як "хати". Гірше, якщо стелить жовтим падолистом Й замітає осінь пусткою двори. Де ж ви загубились, лицарі державні? Чом криниці ваші вкрили бур'яни? Чом забулись вами наші ниви славні? Ви чиї, згадайте, доньки і сини? Скільки ви стоптали тих стежок від хати, Скільки вас лелека виглядав з гнізда, Скільки вчив вас батько навесні орати, Й як чекала мати вашого листа?! А тепер забулась ця земля родима, Й батькова колиска в спомин не верта... І зоріє хата вікнами-очима, І у землю тихо в самоті вроста. І кому співають солов'ї у вечір?! Більшає лиш цвинтар, і не стало свят, Бо в пусті хатини крилонька лелечі Вже нести не будуть голосних малят. Зупиніться ж, прошу, ще не все прожито. Ще до вас голосить із колін село, Ще земля дарує вам пшеницю й жито, Значить, ще не все в нас прахом попливло. Значить, буде свято, значить, святу бути. Значить, буде пісня, мов вода з весла. Лиш не дайте рідне ви село забути, - Не прожить вам в місті, в світі без села! Без калини й м'яти, без барвінку в літі, Без садів вишневих й пісні солов'я. Як немає плоду на землі без цвіту, Так нема Вкраїни, браття, без села!

*****

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень