14 лист. 2011 р.

Андрій Малишко

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Андрій Самійлович Малишко,
що народився чотирнадцятого листопада 1912-го року, писав:


Україно моя
(уривки)
*****
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
*****

Ти ізнов мені снишся на стежці гіркої розлуки
Синім лугом, ромашкою, птицею з канівських круч.
Так візьми ж мою кров і візьми моє серце у руки,
Тільки снами не муч і невипитим горем не муч.
*****

Буду дихати, падать, рости, воювать до загину,
Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є.
Я візьму твого смутку і горя важку половину
У розтерзане, горде, нескорене серце моє!

І піду, як Микула, пригнусь, потемнію від ноші,
Висхну, спрагою битий, можливо, впаду на сліду,
Але бачити буду: цвіти зацвітають хороші
У твоїм, Україно, зеленім і вічнім саду.

Правда
*****

Мене навчала мати ще колись;
Як виростеш, моя мала дитино,
То мудрим будь i мужнiм будь в життi.
Скупi два слова. Нелегкi два слова.

У мудростi свої закони є:
I цвiт, i злет, i несходимi пущi.
Пiзнай краплину i точiння зiр,
Зерно, i камiнь, i могутнiй всесвiт,
А правда лиш одна - вона колюча,
Гiрка й жорстока. I завжди в бiдi.

Тож мужнiм будь -
оборони її,
Карай себе i серце рви на частки,
Збивай колiна в кров,
Упавши - встань,
I знов iди, i знов шукай її.

Як проклянуть лукавi -
проклянися!
Як одречуться друзi -
що ж, даремно,
Залишать рiднi одного -
хай так!

Як треба вмерти - тiлом ляж за неї,
Ох, нелегкi два слова.
Нелегкi!

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Немає коментарів:

Дописати коментар