28 лют. 2011 р.

Платон Панченко

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Платон М. Панченко,
що народився двадцять восьмого лютого 1856-го року, писав:


Молодим сіячам
*****
Бажаю вам щастя - по серцю роботи,
Щоб вік вас не знали пекельні гризоти,
Щоб чистая думка у розумі чистім
До смерті світила промінням огнистим.
Бажаю вам щастя - по мислі дружини,
Щоб вас заспокоїла в злії години,
Щоб щиро до серця палкого горнула
Та ласкою силу у душу вдихнула.
Бажаю вам щастя - щоб правда настала
Й для праці тернисті шляхи прочищала,
Щоб легше було вам боротись з бідою
Та кермувати людей до розвою!
Коли ж ви з народом, всі вільні й щасливі
Забудете, друзі, години бурхливі, -
Згадайте про тих, що боролись до вас
Прибиті, вам шлях показали рукою.

*****

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

25 лют. 2011 р.

Лариса Косач (Леся Українка)

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Лариса Петрівна Косач (Леся Українка),
що народилася двадцять п'ятого лютого 1871-го року, писала:


Співець (уривок)
*****
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!

І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.

Та хоч би й крила мені солов’їні,
І воля своя, —
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!

Сім струн (уривок)
*****
До тебе, Україно, наша бездольная мати
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.

По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,
Де схована доля незнана?

І, може, зустрінеться пісня моя самотная
У світі в пташками-піснями,
То швидко полине тоді тая гучная зграя
Далеко шляхами-тернами.

Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю,
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітки тую долю.

І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!

*****

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,
Я тебе видобуть з піхви готова,
Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,
Вражого ж серця клинком не проб’єш...

Вигострю, виточу зброю іскристу,
Скільки достане снаги мені й хисту,
Потім її почеплю при стіні
Іншим на втіху, на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє!
Може, в руках невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.

Брязне клинок об залізо кайданів,
Піде луна по твердинях тиранів,
Стрінеться з брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не тюремних речей.

Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою...
Зброє моя, послужи воякам
Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

Досвітні вогні
*****
Ніч темна людей всіх потомлених скрила
Під чорні, широкії крила
Погасли вечірні огні.
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила.

Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі!
Щасливий, хто сни має милі!
Від мене сон милий тіка…
Навколо темнота тяжка,
Навколо все спить, як в могилі.

Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я сили…
Зненацька проміння ясне
Од сну пробудило мене, —
Досвітні вогні засвітили!

Досвітні огні переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
Досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли, —
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

24 лют. 2011 р.

Наталія Баклай

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Наталія Михайлівна Баклай,
що народилася двадцять четвертого лютого 1958-го року, писала:


*****
Ти полюби це поле і цей ліс,
і не соромся глиняної хати,
Бо дід твій будував її колись,
Аби у ній твоя з 'явилась мати.

Не відцурайся Слова і пісень,
Люби людей — вони твоє віконце,
І не журися на похмурий день —
Колись же треба відпочить і сонцю.

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

22 лют. 2011 р.

Левко Боровиковський

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Левко Іванович Боровиковський,
що народився двадцять другого лютого 1806-го року, писав:


Материна стріча
*****
Відсувайся, запір,
Із'їжджайте на двір,
Мої милії, ріднії гості!
Я до ранніх зорей
Недоспала ночей,
Виглядаючи вас у віконце.

Чи в зелений садок
Подихне вітерок -
І я думаю: то мої діти!
Чи з далеких толок
Задзеленька дзвінок -
Я гостей вибігаю зустріти.

Довго серце моє,
Серце матернєє,
Так, як рибочка, билося в грудях;
Часто очі мої
Позаплаканії
Вас шукали, ріднесенькі, в людях!

Моя рідна душа,
Душа матерняя,
У молитвах святих виливалась:
Вас, синів-соколів,
Із далеких країв,
Як здоров'я собі, сподівалась.

На родимій землі,
Діти рідні мої,
Успокойте з дороженьки кості!
Відімкнувся запір -
Із'їжджайте ж на двір,
Мої любії, ріднії гості!

*****

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

19 лют. 2011 р.

Таїсія Громада

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Таїсія Громада,
що народилася дев'ятнадцятого лютого 1952-го року, писала:


Щоб хотілось жити
*****
Ніколи поміж берегами
Та сама вода не збіжить.
Ніколи не буде між нами
Того, що зуміли прожить.

Не плач, не жалій за минулим,
Бери від „сьогодні" усе!
Майбутнього ще не сягнули,
Хто зна, що воно принесе...

Вбачай у сьогоднішній миті
І щастя, й красу, і любов,
Смій радістю серце налити,
Щоб жити хотілося знов!

*****

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Анатолій Камінчук

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Анатолій Семенович Камінчук,
що народився дев'ятнадцятого лютого 1939-го року, писав:


Батьківщина
*****
Он повзе мурашка,
Он хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.

В зелені діброва,
В китицях ліщина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна.

Журавлі над лугом
Линуть рівним клином.
Будь природі другом,
Батьківщині - сином.

Троя (уривок)
*****
Дмитру Павличку

Звемося українцем, а не ляхом,
Одначе, ми йдемо Чумацьким шляхом.
Це України стовпова дорога,
Яка веде від хати аж до Бога.

Ніхто ніколи з неї вже не зверне,
Бо сіє Бог нові Господні зерна.
І Україна сяє, мов Говерла,
Вона жива, жнивує, бо не вмерла!

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

3 лют. 2011 р.

Володимир Самійленко

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень

Володимир Іванович Самійленко,
що народився третього лютого 1864-го року, писав:


Думка
(На смерть Трохима Зіньківського)
*****
О, бідний, бідний краю мій!
Як мало маєш ти надій;
Але й вони одна по одній - все зникають.

Твої найкращії сини
Або живуть для чужини,
Або як вірні, то не живши помирають.

Нема добра з дітей твоїх:
Дарма благі заміри їх,
Бо наче фатум злий нависнув над тобою.

І тих, хто вірним був би ввік,
Він наче загодя прирік
На скору смерть без боротьби, без бою,

Щоб не лишився ні один,
Хто б захотів твоїх руїн,
Хто б захотів тебе з занепаду підняти;

Хто б щиру працю положив,
Не боячися ворогів
І не ждучи за подвіг благородний плати!..

Ох! Не багацько тих у нас,
В кого святий огонь не згас
І в серці жевріє незрадливе кохання!

Чи вже ж і той огонь горить,
Щоб тільки блиснути на мить
І освітить собі хвилину погасання?!

І смерть бере в нас силоміць
Їх щирість думки й серця міць;
І, замість подвигів, - їх доля - домовина!..

А ми, вже поховавши їх
Та придивившись до живих,
Дізнаємо, кого втеряла Україна!!!

Україні
*****
Ти звеш мене, й на голос милий твій
З гарячою любов'ю я полину;
Поки живуть думки в душі моїй,
Про тебе, ненько, думати не кину.

Як мрію чистую з найкращих мрій,
Я заховаю в серці Україну,
І мрія та, як світище ясне,
Шляхом правдивим поведе мене.

Нехай той шлях важкий, нехай тернистий!
Але хіба тоді квіток шукать,
Коли тебе, твій любий образ чистий
Несхнучі сльози тяжко туманять?

Коли твій геній навіть променистий
Онемощів і почина згасать?
О ні, того скарають муки люті,
Хто зможе в час такий тебе забути!

В біді твоїй рідніша ти мені;
Тобі несу я сили всі, що маю;
І працю тиху, і мої пісні
На вівтар твій побожно я складаю.

Натхни ж мене! Нехай у мертвім сні
Я днів моїх даремно не загаю!
Нехай я знаю, що недурно жив,
Що за життя тобі я заплатив.

Коли я був дитиною малою,
Красу твою повсюди я вбачав,
Здавалась ти веселою, ясною,
Мене твій вид веселий чарував,

Тоді я ще душею молодою
Про муки тайнії твої не знав;
Тепер же бачу я твої страждання,
І ще зросло моє к тобі кохання.

Прийми ж мої пісні, як дар малий
Великої і вірної любови!
Піп зможе дати мій талан слабий
В скарбницю любої твоєї мови,

Він певно дасть, і знай, що в час страшний
Твій син тобі не пожаліє крови
І що не спинить страх усіх погріз
Моїх пісень, моїх за тебе сліз.

Акростих
*****
У мене є одно кохання,
Котре не зраджу я вовік:
Росло воно не день, не рік,
А і зо мною виростало
І квіткою рясною стало...
Не одцвіте моє кохання,
А буде в серці до сконання.

Україна
*****
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливій й злій годині
Ми для неї живемо,
На Вкраїні для Вкраїни
Будем жити й помремо...
Не змогли нас супостати
Взяти в кайдани свої:
Ми бороним наші хати,
Наші тихії гаї.
Не вмирає наша слава,
Не вмирає наша честь,
Бо живе в нас сила жвава,
Бо робітники в нас єсть.
Гей, хто хоче всім свободи,
Поєднаймось, як брати!
Сонцем правди, світлом згоди,
Боже, шлях нам освіти!
Хай забудеться недоля
І неслава давніх літ,
Щастя ж рівне й рівна воля
Засіяють на весь світ!

СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравеньЧервень
ЛипеньСерпеньВересеньЖовтеньЛистопадГрудень