Олена Шовгенева

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень

Олена Іванівна Шовгенева (Теліга),
що народилася двадцять першого липня 1907-го року, писала:

Поворот ***** Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, — Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини — гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо — до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря — тепле та іскристе! Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове… І до старої вишні Не вийде мати радісно напроти… Душа з розбігу стане на сторожі, Щоб обережно, але гостро стежить Всі інші душі — зимні чи ворожі — І всі глибокі поміж ними межі. І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня. Чекає все: і розпач, і образа, А рідний край нам буде — чужиною. Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти — дорогою одною. Заметемо вогнем любови межі, Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом.

Сучасникам ***** “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив”. Але для мене — у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю! Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість: Палити серце в хуртовині сніжній, Купати душу у холодній зливі. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, — я тверда й сувора. О, краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог.

Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень
Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень