| Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень | Червень |
| Липень | Серпень | Вересень | Жовтень | Листопад | Грудень |
Микола Кіндратович Вороний
(Арлекін, Віщий Олег, Сіріус),
що народився дев'ятнадцятого грудня 1871-го року, писав:
(Арлекін, Віщий Олег, Сіріус),
що народився дев'ятнадцятого грудня 1871-го року, писав:
*****
Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш,Хай цінний скарб краса твоя І чарами її ти всіх собі звабляєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш - ти не моя. Нехай у грудях ти чудове серце маєш, І серце те усіх звабля Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш - ти не моя. Нехай ти розумом всю правду оглядаєш, З гори мов сміливе орля, А стріхи рідної не бачиш і не знаєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш - ти не моя. Нехай за правду в бій ти чесно виступаєш, Нехай не жалуєш життя, А кривди Нації в душі не відчуваєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш - ти не моя. Ти не моя, о ні, даремно ти гадаєш, Що сам прийду до тебе я І хоч би ти прийшла, мене не ублагаєш, Та коли ти Вкраїну не кохаєш - ти не моя. |
Євшан-зілля
(уривок)
Україно, мамо люба!***** Чи не те ж з тобою сталось? Чи синiв твоїх багато На степах твоїх зосталось? Чи вони ж не вiдцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе I кохання у серденьку? Марна рiч! Були i в тебе Кобзарi-гудцi народнi, Що спiвали вiщували Заповiти благороднi, А про те тiєї сили, Духу, що зрива на ноги, В нас нема i манiвцями Ми блукаєм без дороги!.. Де ж того євшану взяти, Того зiлля-привороту, Що на певний шлях направить, — Шлях у край свiй повороту?! |
Iванові Котляревському
(уривок)
***** Вiн до бою не кликав, бо знав, що у снi Спочиває натруджена сила, Що по довгій, столiтнiй козацькiй вiйнi Нiч столiтня тепер наступила! Вiн не плакав, бо серцем прозрiв, що народ Вiдпочивши вiд бур лихолiття, Зрозуміє причини колишнiх пригод I завдання нового столiття. Та вiн бачив, що люд той не мав голови, Ща вже пан свого краю цурався, — Тодi жовч закипала у нього в крови, I вiн з панства того… реготaвся! Так минали лiта… І новiтнi спiвцi Вiдгукнулись на голос той дужий; Засвiтились помалу в хатах каганцi, — Прокидався слабий i байдужий. I збирались один по другiм вояки, I пiд прапором правди святої Виростали з землi, шикувались полки, Чувся поклик: до зброї до зброї! Не неволя чужа i не сила меча, Гаслом стало: “освiта й наука”; Проти нападу злого i тьми i бича Це найкраща в життю запорука! Та не всi вирушали, вiдкинувши страх, Як тi лицарi славнi, завзятi, — Ще багато їх спить, поховавшись в норах, Ми не бачимо їх на цiм святi! Годi ж спати! Прокиньтесь! Ви спали сто лiт! Мабуть виспались добре, нетяги! Чи ж сховали в душi ви святий заповiт? Чи набралися сил i одваги? |
*****
|
| Січень | Лютий | Березень | Квітень | Травень | Червень |
| Липень | Серпень | Вересень | Жовтень | Листопад | Грудень |
